Идентификационный номер можно внести в паспорт
| просмотров: 7288

Идентификационный номер можно внести в паспорт

Все граждане имеют право внести в свой паспорт номер учетной карточки налогоплательщика (идентификационный номер). Для этого нужно обратиться в налоговую инспекцию по месту жительства с соответствующей просьбой. Отметка проставляется на седьмой, восьмой или девятой странице паспорта.

Такая законодательная норма направлена на улучшение обслуживания налогоплательщиков. В первую очередь, она станет полезной тем, кто решил воспользоваться услугами банковских учреждений, например, по открытию или закрытию счета.

 

В платежке на уплату ЕСВ код бюджетной классификации не указывается

При заполнении реквизита «Получатель» указывается наименование получателя, которое соответствует его наименованию в карточке с образцами подписей и оттиска печати, или его сокращенное наименование, зарегистрированное в учредительных документах.

При уплате платежей в бюджет указываются:

– наименование (полное или сокращенное) учреждения, на имя которого открыты счета для зачисления поступлений в государственный и/или местный бюджеты;

– наименование территории;

– код бюджетной классификации.

Указанный порядок распространяется и на плательщиков ЕСВ. При этом в случае оформления платежных поручений по уплате ЕСВ код бюджетной классификации в поле «Получатель» не указывается.

 

Особенности налогообложения общественных объединений

Профильным законодательством не запрещается общественному объединению осуществлять предпринимательскую деятельность для удовлетворения общественных, в частности, экономических, социальных, культурных, экологических и прочих интересов членов общества.

Однако предпринимательский доход не может быть распределен между учредителями и членами общественной организации и должен быть направлен исключительно на достижение цели общественной организации.

В случае, если общественные организации получают доходы от операций по поставке товаров, выполнению работ, предоставлению услуг лицам, иным, нежели учредители (члены, участники) неприбыльных организаций, такие доходы не освобождаются от налогообложения.

В случае нарушения неприбыльной организацией положений Налогового кодекса и других законодательных актов контролирующие органы вправе исключить такую организацию из Реестра неприбыльных организаций и учреждений.

К таким нарушениям относится использование освобожденных от налогообложения средств на цели, не предусмотренные уставом, в частности, для осуществления хозяйственной деятельности (письмо Миндоходов от 08.01.2014 г. № 55/6/99-99-19-03-02-15.

 

Сформирован перечень медицинских изделий, подлежащих обложению НДС в размере 7 %

Постановлением Кабмина от 23.04.2014 N 118 был утвержден Перечень медицинских изделий, операции по поставке на таможенной территории Украины и ввозу на таможенную территорию Украины которых подлежат обложению НДС по ставке 7 процентов. Указанный Перечень утвержден в соответствии с вступившими недавно в силу новыми положениями Налогового кодекса (пп. "в" п. 193.1 ст. 193), предусматривающими установление ставки НДС в размере 7 % от базы налогообложения по указанным выше операциям. Перечень содержит указание кодов медицинских изделий согласно УКТВЭД, а также их наименований. Важно учесть, что срок действия данного постановления определен в переделах даты его опубликования и до 01.07.2014.

Одновременно с этим было признано утратившим силу постановление Кабмина, посвященное вопросам освобождения изделий медицинского назначения от обложения НДС, в котором, в частности, содержался соответствующий перечень таких изделий.

 

Условия зачета встречных внешнеэкономических требований

При осуществлении операций по зачету встречных требований во внешнеэкономической деятельности должны соблюдаться следующие условия:

– требования контрагентов должны быть встречными, т. е. контрагенты должны иметь задолженность друг перед другом (каждая из сторон одновременно является как должником, так и кредитором);

– требования должны быть однородными;

– по обоим требованиям должен наступить срок выполнения, установленный внешнеэкономическим договором или законом (за исключением обязательств, по которым не установлен срок или срок определяется моментом истребования).

 

Какой порядок налогообложения недвижимого имущества, отличного от земельного участка?

С принятием антикризисного Закона изменена база налогообложения для налога на недвижимое имущество. С 1 апреля 2014 года согласно ст. 265 Налогового кодекса налогообложению подлежит общая площадь недвижимости (до этого облагалась только жилая). Как новые нормы будут применяться при уплате налога, Миндоходов разъясняет в Обобщающей налоговой консультации от 25.04.2014 г. № 263.

Как уплачивают налог юрлица:

- перерасчет налогового обязательства за I квартал 2014 проводить не нужно;

- с 01.04.2014 г. необходимо провести перерасчет налоговых обязательств с учетом общей площади объектов жилой недвижимости, в т. ч. их долей;

- по результатам перерасчета предлагается подать уточняющие декларации не позднее 30.07.2014 г. (предельного срока уплаты авансовых взносов по налогу на недвижимое имущество, отличное от земельного участка за II квартал 2014 г.). При этом к уточняющей декларации плательщик имеет право добавить дополнение, предусмотренное абз. 2 п. 46.4 Налогового кодекса. В этом дополнении необходимо указать, что налоговые обязательства увеличиваются во исполнение требований ст. 265 Налогового кодекса с изменениями, внесенными Законом от 27.03.2014 г. № 1166-VII;

- новые формы, согласно антикризисному Закону, Кабмин должен утвердить в течение 3-х месяцев. До этого времени юрлица отчитываются по старым формам. В колонке 3 декларации и колонках 7, 9 приложения к ней предлагается указывать общую площадь объекта жилой недвижимости, в т. ч. его доли.

О порядке определения налога физлицам.

В 2014 году физлицам налог начисляется за первый базовый отчетный период - 2013 год и базой налогообложения будет жилая площадь объектов жилой недвижимости, в т. ч. их долей.

Исчисление сумм налога для физлиц за отчетный 2014 год состоится в 2015 году до 1 июля, и налог будет рассчитан:

с 01.01.2014 г. по 31.03.2014 г. (включительно) с жилой площади объекта жилой недвижимости, в т. ч. его доли;

с 01.04.2014 г. по 31.12.2014 г. (включительно) с общей площади объекта жилой недвижимости, в т. ч. его доли.

 

Плательщик экологического налога должен уведомить об отсутствии сбросов загрязняющих веществ до 12 мая

Налогоплательщик составляет заявление в произвольной форме об отсутствии у него в отчетном году объекта исчисления экологического налога

В письме от 24 апреля 2014 года Миндоходов разъяснило, что плательщик экологического налога, который не планирует с начала отчетного года осуществлять выбросы, сбросы загрязняющих веществ, размещение отходов, образование радиоактивных отходов, должен уведомить об этом соответствующий орган доходов и сборов по месту расположения источников загрязнения. Кроме этого, такой плательщик составляет заявление в произвольной форме об отсутствии у него в отчетном году объекта исчисления экологического налога.

Поскольку базовый налоговый (отчетный) период по экологическому налогу равен календарному кварталу, предельным сроком уведомления и составления заявления об отсутствии у него объекта исчисления экологического налога является 12 мая 2014 года.

Порядок представления налоговой отчетности и уплаты экологического налога регламентирован разделом VIII Налогового кодекса.

 

Документы, связанные с исчислением и уплатой налогов и сборов, хранятся 3 года

Документы, связанные с исчислением и уплатой налогов и сборов, должны храниться 1095 дней.

По истечении указанного срока, документы в установленном законодательством порядке передаются предприятием в архив.

Вместе с тем, если упомянутые документы связаны с предметом проверки, проведением процедуры административного обжалования принятого по ее результатам налогового уведомления-решения или судебного разбирательства, то они должны храниться до окончания проверки и предусмотренного законом срока обжалования принятых по ее результатам решений и/или решения дела судом, но не менее 1095 дней со дня представления налоговой отчетности.

 

 

Податок на прибуток підприємств


Підприємство отримало ліцензію з терміном дії 1 рік, як її враховувати у податковому обліку?

Відповідно до абз. «ж» п.п. 138.10.6 ст. 138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації.

Основні засоби – це матеріальні активи (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.п. 14.1.138  ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 145.1.1 ст. 145 ПКУ до нематеріальних активів групи 6 включається, зокрема право на ведення діяльності. Строк дії права користування нематеріальними активами групи 6 визначається відповідно до правовстановлюючого документа.

Враховуючи зазначене, якщо термін дії ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, не перевищує одного року, та/або її вартість не перевищує 2500 гривень, то витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності.

Якщо вартість ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, перевищує 2500 гривень та строк її використання становить понад один рік, то витрати на придбання такої ліцензії обліковуються як витрати на придбання нематеріального активу 6 групи, який підлягає амортизації.

 

Працівник підприємства придбав за власні кошти товарно-матеріальні цінності для потреб підприємства, чи включаються такі кошти до складу витрат, у разі їх відшкодування такому працівнику?

У разі якщо фізична особа - працівник підприємства для виконання цивільно-правової дії за дорученням підприємства використовує власні кошти, то підприємство має відшкодувати цій особі понесені витрати за умови наявності підтверджуючих документів та подання фізичною особою звіту про використання коштів.

При цьому наявність чи відсутність договору доручення під час придбання працівником за власний рахунок для потреб підприємства товарів (робіт, послуг) не впливає на порядок відображення у податковому обліку заборгованості, що виникає, якщо підприємство на підставі Звіту не відшкодовує працівнику кошти за придбані таким працівником  за власний рахунок товари (роботи, послуги).

Заборгованість підприємства із розрахунків з підзвітною особою не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки відсутній факт передання платнику податку (підприємству) коштів у користування. Отже, зазначена заборгованість не включається до оподатковуваного доходу платника податку як поворотна фінансова допомога.

Вартість придбаних товарів (робіт, послуг) у складі витрат платник податку враховує на загальних підставах згідно зі ст. 138 ПКУ.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт,  наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).

 

Як відображаються курсові різниці за валютним кредитом?

Відповідно до п.п. 153.1.3 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць)  ураховується у складі витрат платника податку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів».

Відповідно до п. 7 П(С)БО 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції  (в межах її обсягу) та на дату балансу (п.8 П(С)БО 21).

Таким чином, суми отриманого кредиту та відсотків в іноземній валюті за таким кредитом є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу не тільки на дату здійснення господарської операції (отримання кредиту/ виникнення заборгованості щодо погашення відсотків), а й на дату балансу.

Тобто в звітному (податковому) періоді, в якому отримано кредит, курсові різниці за сумою такого кредиту розраховуються між курсом іноземної валюти НБУ на дату отримання кредиту та курсом НБУ, що діяв на дату звітного балансу. В наступному звітному періоді курсові різниці будуть розраховуватись між курсом НБУ, що діяв на дату попереднього балансу, та курсом НБУ на звітну дату балансу за умови, що кредит не було погашено. У звітному періоді погашення кредиту курсові різниці розраховуються між курсом НБУ на дату попереднього балансу та курсом НБУ на дату погашення кредиту.

По процентах, сплачених за отриманим кредитом, курсові різниці розраховуються лише у разі виникнення заборгованості за такими процентами у порядку, наведеному вище.

Курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів/ витрат платника податку.

 

Чи включається до складу доходу неприбуткової організації позитивний результат від перерахунку іноземної валюти, отриманої від нерезидента у якості безповоротної фінансової допомоги?

Пунктами 157.2 - 157.9 статті 157 ПКУ визначений перелік доходів неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування податком на прибуток.

У разі якщо неприбуткова організація отримує дохід з джерел, інших, ніж визначені п. 157.2 - 157.9 ст. 157 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (п.  157.11 ст. 157 ПКУ).

Особливості оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті встановлено п. 153.1  ст. 153 ПКУ.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів)  бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку  (п.п. 153.1.3 ст. 153 ПКУ).

Отже, дохід неприбуткової організації (установи), отриманий у вигляді позитивного значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти (заборгованості в іноземній валюті), є доходом з інших джерел таких неприбуткових організацій (установ), який оподатковується податком на прибуток відповідно до п. 157.11 ст. 157 ПКУ.

 

Чи оподатковуються у неприбуткової організації кошти, що використані не за цільовим призначенням?

Відповідно до п. 157.14 ст. 157 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій (визначених у п.п. «є» п. 157.1 ст. 157 ПКУ в частині обліку і подання податкової звітності за доходами, що підлягають оподаткуванню) та вирішує питання про виключення організацій із Реєстру неприбуткових організацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень ПКУ та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.

До порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності. Кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за базовою ставкою.

Отже, сума коштів (вартість майна), що використані неприбутковою організацією не за цільовим призначенням, вважаються доходом такої неприбуткової організації, який оподатковується на загальних підставах.

Сума отриманих коштів (вартість майна у розмірі звичайної ціни), використаних не за цільовим призначенням, відображається у рядку 14 частини ІІ Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, форма якого затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 27 січня 2014 року № 85, за наслідками податкового періоду, в якому отримано такі кошти (майно), без врахування зазначених сум у складі витрат.

 

Відшкодування з бюджету сум ПДВ шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики.

Згідно із Законом України  від 27.03.14 № 1165-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"" (діє з 03.04.2014 року) передбачена норма, щодо можливості здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України.

Процедура відшкодування з бюджету сум ПДВ шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики здійснюється  на добровільній основі.

Тобто платникам ПДВ, у яких є задекларовані до відшкодування суми податку на додану вартість до 01.01.2014 р., підтверджені перевірками і не відшкодовані до 03.04.2014 р., відшкодування здійснюється шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики.


 

Фізичним особам-приватним підприємцям


В який термін необхідно приватному підприємцю повідомити контролюючий орган про припинення діяльності, яка підлягає патентуванню?

Відповідно до п.п. 267.7.5. статті 267 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному контролюючому органу.

При цьому торговий патент підлягає поверненню контролюючому органу, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.

Таким чином, останнім днем подання суб’єктом господарювання письмового повідомлення про припинення такої діяльності є 14 число місяця, що передує звітному.

 

Чи обкладається збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства виручка від реалізації продукції (кулінарні вироби, страви), що містять алкогольні напої?

Відповідно до п.п. 1.1. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України  платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування  алкогольні напої та пиво.

Об’єктом оподаткування збором є виручка – товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі  (п.п. 1.3. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до статті 14 ПКУ алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.5 п. 14.1); пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.144  п. 14.1).

Отже, оскільки кулінарні вироби та страви не відносяться до алкогольних напоїв, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства не сплачується з виручки від реалізації такої продукції.

 

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку за  формою №1ДФ

За якою формою  подається Податковий розрахунок 1ДФ  з 1 квітня 2014 року?


З 1 квітня 2014 року набув  чинності наказ Міндоходів від 21 січня 2014 року N 49. Цим наказом затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого  на користь платників податку, і сум утриманого з них податку   та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку за формою 1 ДФ.

Перший раз Податковий розрахунок за формою, затвердженою наказом N 49, подається за   I квартал 2014 року.

 

В який термін  податковими агентами надається  Податковий розрахунок за формою №1ДФ?

Як і раніше  Податковий розрахунок   за  формою 1 ДФ  подається окремо за кожний квартал  протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Останній день   подання  Податкового розрахунку за формою 1ДФ за 1 квартал  2014 року -  12 травня  цього року.

 

Який спосіб   подання  Податкового розрахунку  за формою 1ДФ?

Наказом Міністерства доходів і зборів України №49  визначено, що  Податковий розрахунок подається  в один із таких способів:

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо використання електронного цифрового підпису;

на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації.

Також  Податковий розрахунок 1ДФ  дозволяється  подавати на паперовому носії, якщо кількість рядків у податковому розрахунку не більше п'яти рядків.

 

Які коди ознак податкової соціальної пільги застосовуються при заповненні Податкового розрахунку 1ДФ?

При заповненні Податкового розрахунку 1ДФ  застосовуються  такі коди ознак податкових пільг:

- «01» - податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи  встановленої  на 1 січня звітного податкового року. 

- «02» -  податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної в ознаці "01".

- «03» -  податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної в ознаці "01".

- «04» -   податкова соціальна  пільга, яка застосовується  для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років.   

Також при заповненні Податкового розрахунку 1 ДФ  слід ураховувати, що «Ознаки податкової соціальної пільги 01, 02, 03, 04»  можуть  поєднуватися тільки   з ознакою доходу  101.

Зазначений  порядок діяв також до 1 квітня 2014 року, тобто до набрання чинності наказом Міндоходів №49.

 

До якого податкового органу надається Податковий розрахунок за формою №1ДФ?

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів  чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента.

 

Ким підписується  Податковий розрахунок 1ДФ?

Податковий розрахунок за формою 1 ДФ  завіряється:

для юридичної особи - підписами керівника юридичної особи і головного бухгалтера та засвідчується печаткою;

для фізичної особи - податкового агента – підписом фізичної особи – підприємця та засвідчується печаткою у разі її наявності.

 


Податкова знижка


Право на податкову знижку фізичної особи,  яка скористалася умовами молодіжного житлового кредиту

Згідно з пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, як частина суми процентів, сплачених цим платником за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 ПКУ.

Так, платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року (п. 175.1 ст. 175 ПКУ). Тобто, повернення податку на доходи фізичних осіб може здійснюватися лише в межах сум, які фактично надійшли до бюджету від конкретного платника податку у звітному році.

Таким чином, якщо умовами молодіжного житлового кредиту передбачено повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів відсотків за таким кредитом, то претендувати на податкову знижку одержувач такого молодіжного кредиту може тільки в частині особисто сплачених ним процентів, але при дотриманні інших умов, виконання яких є обов’язковим для отримання права на податкову знижку. При повній компенсації процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів платник податку не має законодавчих підстав на податкову знижку за таким кредитним договором.

 

Сума коштів за  навчання на  підготовчих курсах,  які діють при вищих навчальних закладах, не включається до податкової знижки

Навчання на підготовчих курсах є додатковою послугою навчального закладу, метою якої  є підготовка до вступу на навчання до учбового закладу. Навчання на таких курсах не є обов'язковим і не зараховується у загальний курс навчання безпосередньо за обраним фахом після вступу до вузу. Навчання на підготовчих курсах оплачується згідно з окремим о договором. Таким чином, включення до податкової знижки оплати за навчання на підготовчих курсах для вступу до вузів, не передбачено чинним законодавством.

 

Право фізичної особи на податкову знижку при наданні пожертвувань неприбутковій організації

Відповідно до пп. 166.3.2 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу платник податку має право включити до податкової знижки суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 % суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

Згідно з пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу неприбутковими вважаються підприємства, установи, організації, основною метою яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством.

При включенні неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ їй присвоюється відповідний код. Створення і ведення Реєстру здійснюються центральним органом ДПС. Зазначений Реєстр ведеться згідно з вимогами п. 157.12 ст. 157 Податкового кодексу.

 

 

Порядок складання податкових накладних


Чи потрібно в податковій накладній зазначати код УКТ ЗЕД імпортованих товарів, якщо з таких товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України?

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов’язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Статтею 36 гл.6 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МКУ) визначено, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МКУ.

Згідно зі ст.40 гл.6 МКУ у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1)                         виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2)                         зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3)                         виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Враховуючи викладене, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені, оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається.

 

Яким чином покупець може пересвідчитись, що товар не був ввезений (імпортований) на митну територію України, якщо постачальник у податковій накладній не зазначив код товару згідно з УКТ ЗЕД? 

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із ст.6 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» із змінами та доповненнями (далі – Закон №1023) продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація про продукцію доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження (ст.15 Закону №1023).

Тобто, на всіх етапах реалізації товару до кінцевого споживача у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, покупець має можливість ознайомитися з найменуванням та місцезнаходженням виробника (виконавця, продавця).

 

Чи видається покупцю на паперових носіях податкова накладна, складена в електронному вигляді та зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних?

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.

 

Чи має право платник ПДВ поновити податковий кредит після отримання від постачальників належно оформлених податкових накладних, якщо під час документальної перевірки суми ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту за податковими накладними, оформленими з порушенням встановлених вимог?

Відповідно до п.198.6 ст.198 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

Що стосується можливості поновлення податкового кредиту після отримання від постачальників належно оформлених податкових накладних, якщо під час документальної перевірки суми ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту за податковими накладними, оформленими з порушенням встановлених вимог, то слід зазначити, що переоформлення податкової накладної ПКУ не передбачено.

Тобто, платник податку не має права повторно відображати податкову накладну у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та враховувати у складі податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість.

 

Як виписується податкова накладна, якщо покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансовими платежами?

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №127, визначено, що у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде виписана одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

 

Як виписуються податкові накладні у разі безоплатного постачання товарів/послуг особам, не зареєстрованим платниками ПДВ?

Операція з безкоштовної передачі товарів/послуг не є діяльністю, яка спрямована на отримання доходу, а отже не є господарською діяльністю підприємства, а тому при безоплатній передачі у власність іншого підприємства товару (безоплатному наданні послуг), постачальник – платник ПДВ повинен виписати податкову накладну в одному примірнику, яку залишає у себе, з типом причини „13 - використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності”, з ціною постачання, визначеною виходячи з вартості придбання товарів. Така податкова накладна включається до складу податкових зобов’язань податкової декларації з ПДВ в загальному порядку.

 

Як в податковій накладній, що оформляється по товарам, які були ввезені на митну територію України (як до, так і після 1 січня 2014 року) заповнюється графа 4, якщо на момент здійснення операції з постачання товару змінився код товару згідно з УКТ ЗЕД?

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені підпунктами ”а” - ”і” п. 201.1 ст. 201 Розділу V ПКУ обов’язкові реквізити, зокрема для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, в податковій накладній має бути вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Закон України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України», товарна номенклатура якого відповідає Гармонізованій системі 2012 року, набрав чинності 1 січня 2014 року.

На виконання пункту 3 Плану організації виконання вказаного вище Закону України, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 30 жовтня 2013 року (протокол № 61), Міндоходів наказом від 22.01.2014 № 54 затверджено Перехідні таблиці від УКТ ЗЕД версії 2007 р. до УКТ ЗЕД версії 2012 р. (далі – наказ № 54).

Враховуючи викладене, починаючи з 1 січня 2014 року при здійсненні операцій з реалізації товарів, які були ввезені на митну територію України (як до, так і після 1 січня 2014 року), а також підакцизних товарів, в податкових накладних слід зазначити код УКТ ЗЕД версії 2012 року. У разі необхідності співставлення кодів УКТ ЗЕД версії 2007 року на УКТ ЗЕД версії 2012 року, слід використовувати Перехідні таблиці, які затверджені наказом № 54.

 

Чи потрібно складати податкову накладну та відображати її в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, якщо вона не була складена в день виникнення податкових зобов’язань?

Податкова накладна складається продавцем товарів/послуг у день виникнення податкових зобов’язань та підлягає відображенню в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та у випадках, визначених ПКУ, реєстрації в ЄРПН. Складання податкової накладної та відображення її в реєстрі виданих податкових накладних в інший день, ніж день виникнення податкових зобов’язань, законодавством не передбачено. При цьому, відсутність податкової накладної не звільняє платника податку на додану вартість від необхідності визначення податкових зобов’язань за проведеною операцією.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 Розділу V ПКУ).

Абзацом 2 пункта 1 розділу ІІІ Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650 (далі Порядок) визначено, що облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов’язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог ст. 187 Розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене, податкова накладна складається продавцем товарів/послуг у день виникнення податкових зобов’язань та підлягає відображенню в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та у випадках, визначених ПКУ, реєстрації в ЄРПН. Складання податкової накладної та відображення її в реєстрі виданих податкових накладних в інший день, ніж день виникнення податкових зобов’язань, законодавством не передбачено. При цьому, відсутність податкової накладної не звільняє платника податку на додану вартість від необхідності визначення податкових зобов’язань за проведеною операцією.

 

Як заповнюються графи 5 і 6 податкової накладної у разі постачання послуг, у т.ч. у разі часткового постачання послуг або часткової передоплати вартості послуг? 

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПКУ визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962, до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

до графи 3 – номенклатура товарів/послуг продавця;

до графи 5 – одиниця виміру товарів/послуг – грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л, послуга тощо;

до графи 6 – кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів/послуг.

У клітинках податкової накладної, які не підлягають заповненню, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Враховуючи зазначене, у разі складення податкової накладної на повне постачання послуги, або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) в повному обсязі, у графі 5 податкової накладної зазначається одиниця виміру «послуга», а в графі 6 зазначається «1».

У разі складення податкової накладної на часткове постачання послуги, або на суму попередньої оплати частини вартості послуги, у графі 5 податкової накладної зазначається слово «послуга», а в графі 6 - відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу. Наприклад, у разі постачання частини послуги, яка відповідає половині обсягу, вказаного у договорі, або у разі отримання суми попередньої оплати половини договірної вартості послуги, у графі 6 вказується число «0,5».

 

Чи може бути виключена з Єдиного реєстру помилково сформована податкова накладна?

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №127, визначено, що якщо показники документа, вказані платником при його реєстрації в Єдиному реєстрі, не відповідають тим, що містяться у податковій накладній, такий документ не може бути виключений з Єдиного реєстру і не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем. При цьому платник має право зареєструвати в Єдиному реєстрі правильно оформлену податкову накладну, яка підлягає включенню до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та відображенню у деклараціях контрагентів.

 

Як платнику, який звітує засобами електронного зв’язку подати пояснення до декларації?

При поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв’язку платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Враховуючи це, платники, які подають податкові декларації (розрахунки) засобами електронного зв’язку можуть подавати пояснення, копії дозволів тощо, які не мають затвердженого формату (стандарту) електронного вигляду, до контролюючих органів особисто або через уповноважену на це особу. Також, такі документи можна надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Нагадаємо, подане платником доповнення до декларації, яке складене за довільною формою вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Відповідна норма визначена п.46.4 ст. 46, п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.08 №233.


ГУ Міндоходів у Запорізькій області  

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31