.::Афиша::Энергодар::.

Міністерство доходів і зборів планує вже найближчим часом впровадити єдину звітність з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Ця можливість неодноразово обговорювалася на зустрічах представників ділових кіл з керівництвом Міністерства та була підтримана керівником відомства Олександром Клименко.

Об’єднання звітності дозволить скоротити документообіг для підприємств та самозайнятих громадян, а також зменшить для них витрати часу на виконання процедур сплати податків.

За дорученням Міністра, фахівці відомства розробили кілька варіантів об’єднання звітності, які виносяться на обговорення із громадськістю. Зокрема, експерти Міністерства пропонують уніфікувати не тільки документообіг, а й бази даних щодо платників ПДФО та ЄСВ. Що стосується безпосередньо об’єднаного звіту, то на розсуд підприємців виносяться два варіанти: приєднання відомостей про сплату ЄСВ до загальної декларації про доходи або, навпаки, внесення записів про нарахування ПДФО до звітності зі сплати єдиного внеску.

Фахівці Міністерства підкреслюють, що об’єднання звітності – це черговий крок у рамках реформи адміністрування єдиного соціального внеску, яка розпочалася із передачею у 2013 році цієї функції від Пенсійного фонду до Міністерства доходів і зборів України. У майбутньому Міністерство також планує розширити можливості для подачі об’єднаної звітності в режимі он-лайн.

Міністерство доходів і зборів закликає всіх зацікавлених представників громадськості до широкого обговорення запропонованих ініціатив. Пропозиції та зауваження щодо ініціативи Міндоходів просимо направляти на електронну адресу: spddpa@ukr.net.

Крім того, пропонуємо взяти участь в анкетуванні щодо проекту нової форми звітності з ПДФО та ЄСВ http://minrd.gov.ua/diyalnist-/dpa-i-gromadskist/gromadske-obgovorennya/mijvidomcha-ekspertna-rada-/130634.html

Навіть новостворені можуть бути платниками ПДВ

З початку цього року право на добровільну реєстрацію платником ПДВ отримали ще й ті особи, які лише планують здійснювати господарську діяльність (без наявності будь-яких обсягів оподатковуваних операцій). Такі суб’єкти господарювання можуть подати Реєстраційну заяву (далі – Заява) про добровільну реєстрацію платником ПДВ державному реєстратору під час реєстрації бізнесу. Ця Заява є додатком до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор передає до органу Міндоходів скановану електронну копію реєстраційної заяви одночасно з відомостями з реєстраційної картки.

Відповідна норма передбачена Законом України від 24.10 2013 № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», який набрав чинності з 1 січня 2014 року.

Коли починає діяти ставка з ПДВ 17% відповідно до норм ПКУ?

Відповідно до ст. 193 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VIзі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

П. 10 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ встановлено, що за податковими зобов’язаннями з ПДВ, що виникли:

з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року включно ставка податку становить 20 відсотків;

з 1 січня 2015 року - 17 відсотків.

Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс збільшив можливості пошуку інформації

У загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Міндоходів – «ЗІР» покращилися умови пошуку інформації з питань оподаткування, митної справи, єдиного внеску та використання електронного цифрового підпису.

Ресурс «ЗІР» дозволяє користувачам здійснювати пошук інформації по певному податку, напрямку діяльності, в т.ч. з використанням ключових слів, шляхом перегляду за певні періоди інформації, при цьому не лише по запитаннях-відповідях, але і по відповідях на письмові звернення, які були надані із використанням Бази знань, назвах нормативних та інформаційних документів. У перспективі планується запровадження інтерактивних посилань на взаємопов’язані документи.

Також, функціонал ресурсу передбачає можливість надання пропозицій з технічних питань його роботи шляхом використання «Форми зворотнього зв’язку», розміщеної в рубриці «Про ресурс».

Скористатися послугою можна за електронною адресою (http://zir.minrd.gov.ua) або через веб - портал Міндоходів (вкладинка «Інформаційно - довідковий ресурс»).

Нагадуємо, ресурс «ЗІР» було створено на заміну пошукового ресурсу «База знань».

Міндоходів розроблено нову форму Податкової декларації з податку на прибуток банку

Для приведення у відповідність до внесених змін у Податковому кодексі Міністерством доходів і зборів України було розроблено нову форму Податкової декларації з податку на прибуток банку. Відповідний проект наказу відомства розміщено на офіційному веб-порталі для обговорення.

Затвердження нової форми декларації забезпечить однаковий підхід до порядку складання банками звітності з податку на прибуток. Крім того, це удосконалить порядок оподаткування прибутків банку та запобігатиме непорозумінням між контролюючими органами та платниками.

Нагадаємо, що у зв`язку з проведенням адміністративної реформи, були внесені зміни до Податкового кодексу, якими встановлено, що до функцій контролюючих органів належать повноваження щодо розробки та затвердження порядків, інструкцій, положень, форм розрахунків, звітів, декларацій, інших документів.

Ознайомитися з проектом наказу Міндоходів, формою декларації з усіма додатками можна на веб-порталі за посиланням: http://minrd.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2014-rik/63008.html.

Зауваження та пропозиції до проекту потрібно надсилати за адресами: поштовою – Міндоходів, Департамент координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування, Львівська площа,8, м. Київ, 04655, електронною – rbolila@minrd.gov.ua.

Які граничні терміни передбачені для подання звітності з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців?

Фізичні особи – підприємці (в тому числі ті, котрі обрали спрощену систему оподаткування), які не використовують працю найманих працівників, формують та подають звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік

. Тобто, останній день подання фізичними особами – підприємцями звіту з єдиного внеску за 2013 рік є 10 лютого 2014 року.

Звітність з єдиного внеску подається до органів доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Форми та строки подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску передбачено наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 р. за №1628/24160).

Які граничні терміни подання декларацій платниками єдиного податку?

За результатами роботи 2013 року фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування І та ІІ груп, заповнюють та подають декларацію платника єдиного податку протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Тобто, останній день подання податкової декларації платниками єдиного податку першої та другої групп - 3 березня 2014 року.

Платники єдиного податку третьої – шостої групп подають податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Останній день подання декларації за ІV квартал 2013 року такими платниками – 10 лютого 2014 року.

Порядок складення та подання звітності платниками єдиного податку регулюється статтею 296 Податкового кодексу України.

Тобто, останній день подання фізичними особами – підприємцями звіту з єдиного внеску за 2013 рік є 10 лютого 2014 року.

Який порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно юридичними особами?

Юридичні особи сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настають за звітним кварталом. Тобто, останнім днем сплати авансового внеску з податку на нерухомість юридичними особами за IV квартал 2013 року – 29 січня 2014 року.

Сума авансових внесків відображається в річній податковій декларації, яка подається до 20 лютого звітного року. Отже, останній день подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки платниками податку-юридичними особами – 19 лютого 2014 року.

Порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 265 Податкового кодексу України.

Форма і зміст розрахункових документів

Чи відображаються розрахунки з застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо в розрахункових квитанціях?

Відповідно до ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі – Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст.3 Закону №265);

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2.ст.3 Закону №265).

Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296, (зі змінами та доповненнями) розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма N РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3 цього Положення.

Що таке товарний чек та які обов’язкові реквізити він повинен містити?

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон). При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов’язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

В той же час пунктом 15 статті 3 Закону передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватись покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються за вимогою покупця.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом, є правомірним.

Разом з тим, якщо форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов’язковим, визначена підпунктом 3.2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 ”Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - наказ), то форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавчо не визначена.

Таким чином, суб’єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Разом з тим, виходячи із змісту Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII ”Про захист прав споживачів”, а також визначення Законом України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” терміна розрахункові документи, до яких відносяться товарні чеки, вважаємо, що товарний чек повинен містити напис ”Товарний чек” та за змістом відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу за виключенням зазначення в ньому фіскального номера реєстратора розрахункових операцій, напису ”Фіскальний чек”.

Чи дозволяється застосування спрощеної квитанції при продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів?

Відповідно до пп 12.1 п.12 Положення про форму та зміст розрахункових документів затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296 Спрощена розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом про штампування при реєстрації розрахункових операцій, якщо відповідно до чинного законодавства розрахунки проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій:

- за товари або послуги (за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів), якщо загальна сума розрахунку не перевищує 10 гривень;

- при продажу квитків тривалого користування (на декаду і більш тривалий період) на проїзд у міському або приміському пасажирському транспорті, якщо такі квитки є документами суворого обліку;

- при видачі коштів у разі приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту).

Таким чином, при продажу суб’єктом господарювання алкогольних напоїв та тютюнових виробів спрощена розрахункова квитанція не виписується.

Які реквізити повинна містити розрахункова квитанція?

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296, (зі змінами та доповненнями) (далі – Положення) розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма №РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3 до Положення.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 Положення розрахункова квитанція складається з двох частин - корінця та відривної частини.

Підпунктом 5.3 пункту 5 Положення визначено, що відривна частина розрахункової квитанції повинна містити обов’язкові реквізити:

- напис „РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ”, серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції;

- назву суб`єкта господарювання;

- ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО фізичної особи, перед яким написані (надруковані) великі літери „ІД”;

- для суб`єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”; перед номером написані (надруковані) великі літери „ПН”; за наявності на розрахунковій квитанції податкового номера дозволяється не вказувати ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО);

- назви окремих реквізитів, які стосуються даних про товар (послугу), а саме: написи „Найменування товару (послуги)”, „Вартість о. в.” (вартість одиниці виміру), „ПДВ (%)”, „Вартість”;

- рядки для записування даних про товар (послугу) або про операцію виплати: найменування товару (послуги, назви операції виплати), вартості одиниці виміру товару (суми коштів по одній операції виплати), ставки ПДВ у відсотках, вартості товару (суми коштів по здійснених операціях виплати), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів - найменування товару та його вартість;

- напис „Сума розрахунку (грн., коп.)” та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів);

- напис „Розрахунок провів”, рядок для підпису особи, що здійснює розрахунки;

- дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.

Згідно з підпунктом 5.4 пункту 5 Положення корінець розрахункової квитанції повинен містити обов’язкові реквізити:

- серію та номер, які нанесені при виготовленні бланка квитанції та збігаються з серією та номером відривної частини;

- напис „Сума розрахунку (грн., коп.), всього” та загальну суму отриманих за товар або послугу (виданих покупцеві) коштів;

- напис „у т. ч. за ставкою ПДВ 20 %”, суму коштів, отриманих за товари чи послуги, продаж яких оподатковується ПДВ за ставкою 20 %, або суму виданих покупцеві коштів, якщо видана сума зменшує податкові зобов’язання платника ПДВ;

- рядки для записування даних про товари (послуги), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів - найменування товару та його вартість;

- дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.

Підпунктом 5.5 пункту 5 Положення визначено, що при виготовленні бланка розрахункової квитанції додатково до серії та номера можуть наноситися друкарським способом інші обов`язкові реквізити.

Які реквізити необхідно зазначати в розрахунковому документі, якщо розрахунки проводяться в іноземній валюті на території безмитної торгівлі?

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296, якщо розрахункова операція проводиться не в національній валюті України, то в розрахунковому документі необхідно вказувати назву або загальноприйняте умовне позначення валюти. При проведенні розрахункової операції з використанням декількох валют усі вартісні реквізити в розрахункових документах повинні вказуватися за кожною валютою окремо.

Чи передбачено при проведені розрахунків із споживачами видавати розрахунковий документ не встановленої форми?

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95 - ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/5296.

Який порядок роздрукування Z-звіту, якщо тривалість зміни (робочого дня) СГ 24 години?

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Ця норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі – Вимоги), наведено визначення „зміна” – це період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог), наведено важливе уточнення: максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Оскільки в добі всього 24 години (тобто, день триває з 0 годин ранку та закінчується 24 годиною в ночі), при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня.

Відповідно до п. 7 Вимог усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

Враховуючи вищевикладене, якщо суб’єкт господарювання працює цілодобово, то фіскальний звітний чек (Z-звіт) повинен роздруковуватися кожного дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Чи передбачено друкування дублікату фіскального касового чеку у разі його втрати?

Згідно із п. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі – Закон №265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, видавати особі, яка отримує послугу розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції та застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) та повинен містити порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції.

При цьому, п. 9 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкт господарювання повинен забезпечити щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.02 № 199 ”Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування” при формуванні Z-звіту виконуються наступні операції:

- друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам’яті;

- обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті;

- друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та дійсність фіскального звітного чека.

Враховуючи вищевикладене, друкування дублікату фіскального касового чеку у разі його втрати функціями реєстратора розрахункових операцій та нормами чинного законодавства не передбачено оскільки, при друкуванні Z-звіту відбувається обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та даний звіт містить підсумки розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожним зазначеним кодом окремо з моменту програмування товару (послуги) із зазначенням його найменування, реалізованої кількості, літерного позначення ставки ПДВ і загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги).

Чи відноситься до розрахункового документу чек, який видається терміналом „IBOX” та чи може він бути підставою для оплати будь – яких послуг за рахунок коштів підприємства?

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі – Закон), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані видавати особі, яка отримує послугу розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі ст. 2 Закону розрахунковий документ - це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), який підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Форма та зміст розрахункових документів передбачені „Положенням про форму та зміст розрахункових документів”, затвердженим наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за № 105/5296 із змінами та доповненнями (далі – Положення).

Крім того, пп. 2.1 п. 2 Положення визначено, що встановлені Положеннями вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Враховуючи вищевикладене та те, що чек, який видається терміналом миттєвої сплати („IBOX” тощо) не містить всіх необхідних реквізитів відповідно до вимог Положення (напису „ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК”, порядковий номер фіскального чеку, позначення форми оплати тощо), друкується пристроєм, що не внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, то даний розрахунковий документ не може вважатись розрахунковим документом. При цьому, даний чек не може бути підставою для оплати будь - яких послуг за рахунок коштів підприємства.

Розподіляємо вхідний ПДВ.

Як здійснюється перерахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях?

Відповідно до п. 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм п.п. 199.2 - 199.4 ст. 199 ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у п. 199.1 ст. 199 ПКУ. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку (п.199.5 ст.199 ПКУ).

Коли проводиться розрахунок розподілу частки використання в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях?

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково – ні, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №129, визначено, що безпосередньо розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями один раз на рік здійснюється у таблиці 1 додатка 7:

декларації за грудень (для платників податку з квартальним звітним періодом - за четвертий квартал), у разі здійснення розрахунку частки використання за попередній календарний рік відповідно до вимог п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями;

декларації звітного податкового періоду, в якому задекларовані оподатковувані та неоподатковувані операції платниками, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, або новоствореними платниками.

У якому порядку проводиться перерахунок частки для малоцінних предметів?

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково – ні, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №129, визначено, що перерахунок частки використання в оподатковуваних операціях щодо малоцінних необоротних матеріальних активів (група 11 класифікації основних засобів та інших необоротних активів), мінімально допустимий строк корисного використання яких не визначено (пункт 145.1 статті 145 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями), здійснюється у порядку, передбаченому для товарів/послуг, а не основних засобів.

Протягом якого періоду застосовується розрахована частка використання в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях?

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково – ні, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №129, визначено, що розрахований показник частки використання застосовується для визначення частки сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість під час придбання або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, яку платник має/не має право віднести до податкового кредиту (рядки 15.1/15.2 декларації), протягом поточного календарного року, включаючи й останній період року (грудень або четвертий квартал).

Як оподатковуються ПДВ операції з ввезення іноземних товарів для їх переробки на митній території України з подальшим вивезенням продуктів переробки за межі митної території України?

Відповідно до п.206.12 ст.206 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл.23 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI із змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Статтею 160 глави 23 МКУ передбачено, що митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим.

При цьому, пп.3 п.1 ст.86 глави 16 МКУ передбачено, що Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, або у вигляді продуктів їх переробки;

Операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування (п.206.5 ст.206 ПКУ).

Визначення місця постачання товарів та послуг.

Який порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання резидентом – платником ПДВ карток, які надають право покупцю - резиденту на заправку транспортних засобів пальним як на митній території України, так і за її межами?

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Пунктом 186.1 ст.186 ПКУ встановлено, що місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи зазначене, резидент – платник ПДВ на дату постачання карток, які надають право покупцю - резиденту на заправку транспортних засобів пальним як на митній території України, так і за її межами, повинен збільшити свої податкові зобов’язання з ПДВ.

Який порядок оподаткування операції з постачання платником ПДВ резиденту/нерезиденту послуг з надання персоналу?

Пунктом 185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Згідно з пп.”г” п.186.3 ст.186 ПКУ місцем постачання послуг з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Отже, операція з постачання платником ПДВ резиденту послуг з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню за основною ставкою, незалежно від того резидентом чи нерезидентом надані такі послуги, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх на митній території України.

У разі, якщо платником ПДВ послуги з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, надаються нерезиденту, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки, місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх за межами митної території України.

Як визначається місце постачання послуг з оренди транспортних засобів (залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного та трубопровідного)?

Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.186.4 ст.186 р.V ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно з пп.„ґ” п.186.3 Місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, місцем постачання послуг з оренди транспортних засобів (залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного та трубопровідного) є місце реєстрації постачальника таких послуг.

Який порядок оподаткування ПДВ послуг тайм-чартеру (оренда судна разом з персоналом) нерезиденту?

Відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року №176/95-ВР, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Тобто, послуга тайм-чартеру (оренди), передбачає надання фрахтувальнику в обов’язковому порядку укомплектованого екіпажем судна.

Згідно з пп.„г” п.186.3 р.V ПКУ місцем постачання послуг з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Підпунктом „ґ” п.186.3 р.V ПКУ місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки, надання екіпажу (персоналу) судна не є самостійною послугою, а є невід’ємною частиною тайм-чартеру (оренди судна), то місце постачання такої послуги визначається відповідно до визначення місця постачання послуг з оренди транспортних засобів (в т.ч. морського, річкового), а саме місцем постачання, є місце реєстрації постачальника таких послуг, тому незалежно від того, резиденту чи нерезиденту вони надаються, такі послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Як визначається місце постачання товарів?

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. ”б” і ”в” цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з пп. 186.1.1 п. 186.1 ст. 186 р. V ПКУ якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Як визначається місце постачання послуг, пов’язаних з нерухомим майном відповідно до норм ПКУ?

Відповідно до пп.186.2.2 п.186.2 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов’язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі того, що будується.

Як визначається місце постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном відповідно до норм ПКУ?

Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.

Реєстрація платника ПДВ.

Які зміни передбачені в процедурі реєстрації платником ПДВ?

З 1 січня 2014 року суб'єкт господарювання може бути добровільно зареєстрований платником ПДВ відразу після його державної реєстрації в автоматичному режимі без відвідування органу Міндоходів.

Для цього відповідна заява додається до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Сканована електронна копія такої заяви передається державним реєстратором в органи Міндоходів одночасно з відомостями з реєстраційної картки.

Реєстрацію платника ПДВ орган Міндоходів проводить від дня, зазначеного в електронній копії заяви, отриманого від держреєстратора, або протягом 5 робочих днів з дати надходження заяви, якщо бажаний день у ньому не зазначений.

У зв'язку зі зміною порядку реєстрації платників ПДВ і скасуванням свідоцтва платника цього податку, платники, які внесені до реєстру платників ПДВ до 01.01.2014 р., не підлягають примусовій перереєстрації, а одержання витягів з реєстру платників ПДВ не є обов'язковим для них.

Тобто свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ продовжують діяти та можуть застосовуватися як витяги з реєстру платників ПДВ до внесення змін до такого реєстру або одержання витягу, а також виникнення змін у даних про платника.

При бажанні платник ПДВ може одержати витяг замість свідоцтва в органі Міндоходів безкоштовно протягом 2 робочих днів. Форми витягу та запиту на його отримання містяться в проекті положення про реєстрацію платників ПДВ.

На сайті Міндоходів України функціонує сервіс «Реєстр платників ПДВ», у якому можна знайти інформацію про платника: індивідуальний податковий номер, код ЄДРПОУ, найменування або ПІБ, дата початку дії свідоцтва, наявність суб'єкта в базі анульованих свідоцтв.

Чи обов’язково зазначати номер свідоцтва про реєстрацію особи платником податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість?

Підтвердженням факту реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість є наявність інформації про таку реєстрацію на офіційному веб-сайті Міндоходів, яка оновлюється щоденно.

У зв'язку з цим з 1 січня 2014 року платники податку на додану вартість, до внесення змін у відповідні форми документів, не зазначають номер свідоцтва про реєстрацію особи платником податку на додану вартість у:

- податковій декларації з податку на додану вартість та додатках до неї;

- уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

- реєстрі виданих та отриманих податкових накладних;

- податковій накладній, яка складається при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг;

- інших документах, форми яких передбачали зазначення цього реквізиту.

Відсутність номера Свідоцтва у податковій звітності з податку на додану вартість, яка подається до органів Міндоходів після 1-го січня 2014 року (незалежно від податкового періоду, за який така звітність складена), не є порушенням порядку її заповнення та не є підставою для відмови у прийнятті органом Міндоходів такої звітності в паперовому чи електронному вигляді.

Крім цього, відсутність у податкових накладних, складених після 1-го січня 2014 року в паперовому чи електронному вигляді, номера Свідоцтва продавця чи покупця не є порушенням порядку їх заповнення та не є підставою для відмови у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Чи підлягає обов’язковому поверненню бланк свідоцтва платника єдиного податку?

Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворого обліку. Тому, у разі отримання витягу з Реєстру платників єдиного податку та/або при відмові від спрощеної системи оподаткування він підлягає обов’язковому поверненню контролюючому органу, який видавав таке свідоцтво.

З 1 січня 2014 року реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Таким чином, замість свідоцтва платника єдиного податку фізична особа – підприємець, на свій запит, зможе безоплатно отримати витяг з Реєстру платників єдиного податку.

Звертаємо увагу, що видані свідоцтва платника єдиного податку підтверджують перебування фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування до отримання витягу із реєстру або внесення змін до реєстру.

Чи може юридична особа - платник єдиного податку при проведенні розрахунків за операціями з купівлі – продажу товарів (робіт, послуг) надавати та отримувати вексель?

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Згідно з статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 № 3480-IV (із змінами та доповненнями) вексель відноситься до боргових цінних паперів.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14 Закону № 3480).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01 № 2374-III (із змінами та доповненнями) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Тобто у разі отримання/видачі юридичною собою - платником єдиного податку векселя, зобов’язання щодо договору поставки/купівлі товарів (робіт, послуг) погашаються не в грошовій формі.

Враховуючи викладене, юридична особа - платник єдиного податку не може отримувати/надавати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені/придбані ним товари (виконані роботи, послуги).

Оновлено програмне забезпечення для подання звітності

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №809-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання можливості формування звітності до Пенсійного Фонду України, Державної служби статистики України та безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України, а також накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів, Міністерством доходів і зборів України впроваджено в дослідну експлуатацію доопрацьоване програмне забезпечення «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до "Єдиного вікна подання електронної звітності"».

В даному програмному забезпеченні реалізовано:

- формування звітності до Державної служби статистики України;

- формування звітності безпосередньо до Міністерства доходів та зборів України;

- накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів.

Оновлення від 27.01.14:

В програмному забезпеченні впроваджено:

- формування звітності з Єдиного соціального внеску до Пенсійного Фонду України;

- формування "Договору про визнання електронних документів" в електронному вигляді.

Програмне забезпечення розміщене за адресою: Головна> Електронна звітність> Платникам податків про електронну звітність> Програмне забезпечення> Дослідна експлуатація. «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до "Єдиного вікна подання електронної звітності"»

Звертаємо увагу, що подання звітності в електронному вигляді унеможливлює ручне втручання в процес обробки та прийняття звітності.

О классификации товаров для таможенных целей

Приказ Министерства доходов и сборов Украины от 14.01.2014 г. № 15 «Об утверждении Пояснений к Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности» вступил в силу с 14 января 2014 г.

Приказ № 15 разработан во исполнение ст. 68 Таможенного кодекса Украины и положений Порядка ведения Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности, утвержденного постановлением Кабмина от 21.05.2012 г. № 428. Пояснения к Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности (далее - УКТВЭД) вводятся как вспомогательный рабочий материал при классификации товаров по УКТВЭД для обеспечения единообразной интерпретации и применения УКТВЭД.

Методи визначення митної вартості імпортованих в Україну товарів

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. Основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. Другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості таких товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Нагадуємо, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Порядок визначення митної вартості товарів регулюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Надміру витрачені кошти, отримані під звіт, повертаються особі, яка їх видала

Фізичній особі, яка отримала кошти на відрядження необхідно до закінчення п’ятого банківського дня після завершення відрядження подати в бухгалтерію звіт про використання виданих коштів. Це стосується і ситуації, коли фізична особа отримує кошти під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, яка їх видала, до або під час подання зазначеного Звіту.

Звіт складається платником податку (підзвітною особою), яка отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 р. за №104/24881.

Форма і зміст розрахункових документів

Що таке товарний чек та які обов’язкові реквізити він повинен містити?

Таким чином, суб’єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Чи дозволяється застосування спрощеної квитанції при продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів?

- при видачі коштів у разі приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту).

Які реквізити повинна містити розрахункова квитанція?

- назву суб`єкта господарювання;

- напис „Розрахунок провів”, рядок для підпису особи, що здійснює розрахунки;

- дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.

Який порядок роздрукування Z-звіту, якщо тривалість зміни (робочого дня) СГ 24 години?

Чи передбачено друкування дублікату фіскального касовий чеку у разі його втрати?

- друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам’яті;

- обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті;

ГУ Міндоходів у Запорізькій області

Календарь

Апрель 2024 г.

Пн

Вт

Ср

Чт

Пн

Сб

Вс

Погода в Энергодаре

Gismeteo

Подробнее

Изображение