Податок на прибуток підприємств
| просмотров: 6561

Податок на прибуток підприємств


Підприємство з метою реклами своєї продукції здійснило її безоплатну роздачу. Як відобразити таку операції у декларації з податку на прибуток?


Відповідно до підпункту 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) при обчисленні об’єкта оподаткування до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.


Як визначено статтею 1 Закону України «Про рекламу» від 03.06.1996  № 270/96-ВР (із змінами та доповненнями) заходи рекламного характеру – це заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.
    

Якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною.


У разі здійснення безоплатної роздачі товарів (робіт, послуг) в рекламних цілях платник податку відображає дохід від реалізації таких товарів (робіт, послуг) з урахуванням звичайних цін, а їх собівартість включається до витрат на збут як витрати на рекламу.

 
     У Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом МФУ від 28.09.11 №1213, дохід за операціями з безоплатної роздачі товарів (робіт, послуг) в рекламних цілях відображається у рядку 02 Декларації, а собівартість таких товарів (робіт, послуг) – у рядку 06.2 Декларації.

 


Чи відображається у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства  помилки, виявлені контролюючим органом під час проведення документальної перевірки?


Порядок внесення змін до податкової звітності визначено статтею 50 Податкового кодексу  України ( далі – ПКУ).


Так, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.


Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.


Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору,  який перевіряється контролюючим органом.


Оскільки діюча форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом МФУ від 28.09.11 №1213, використовується платником податку для  виправлення  самостійно виявлених ним помилок, то виправлення помилок виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки такого платника податку не передбачено.

 


Як заповнюється Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державним підпрємством, якщо в І кварталі отримано прибуток, а за підсумком І півріччя отримано збиток?


Відповідно до пункту 3 «Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями», затвердженого постановою КМУ від 23.02.11 №138, розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.


 Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств (пункт 2 Порядку №138).


Наказом ДПА України від 16.05.11 №285 затверджено форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.


Оскільки частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України на підставі даних щоквартальної звітності про фінансову господарську діяльність, складеної наростаючим підсумком, то рядок 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті» Розрахунку може мати як позитивне, так і від’ємне значення.


У разі якщо за результатами останнього кварталу звітного податкового періоду сума збитків перевищує прибутки попереднього звітного періоду поточного року, то показники рядка  09 Розрахунку матимуть від’ємне значення.

Підприємство має право повернути надміру сплачену частину чистого прибутку (доходу) за умови надання заяви про повернення сплачених грошових зобов’язань у довільній формі відповідно до вимог статті 43 ПКУ.

 


Підприємство виплатило дивіденди засновнику юридичній особі, але не сплатило авансовий внесок при виплаті дивідендів, Які штрафи передбачаються в такому випадку?


Згідно з підпунктом 153.3.2  статті 153  Податкового кодексу України від (далі - ПКУ), крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.


Відповідно до пункту 110.1 статті 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.


Так, відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.


 Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

 
     Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.


Крім того, підпунктом 129.1.1 статті 129 ПКУ передбачено, що після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового  боргу нараховується пеня.


Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).


Отже, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів і внести його до бюджету до/або під час такої виплати. У разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування), авансового внеску до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів до платників застосовується відповідальність у вигляді штрафів, передбачених ст. 127 ПКУ, та пені відповідно до ст. 129 ПКУ.

 


Товариство з обмеженою відповідальністю за виробничою необхідністю зменшило розмір  свого статутного капіталу. Які податкові наслідки виникають в такому випадку?


Відповідно до статті 39 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09. 1991 №1576 (зі змінами і доповненнями),  зменшення статутного (складеного) капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.


Згідно з пунктом 137.16 статті 137 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу ІІІ ПКУ.

Доходи – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (підпункт 14.1.56 статті 14 ПКУ).


Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.99 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.


Отже, оскільки при зменшенні зареєстрованого статутного капіталу дохід не виникає, здійснення такої операції не призводить до збільшення доходу за правилами податкового обліку.

 


Підприємство у поточному році придбало пакет акцій. Як обліковуються витрати за такою операцією?


Відповідно до підпункту 153.8.1 статті 153 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.


Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними  паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.


Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.


Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв’язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до п.137.18 ст.137 ПКУ та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.


Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від’ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв’язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до п.137.18 ст.137 ПКУ та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю.


Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності  на такі цінні папери.


Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

 


Товариство у якості внеску до статутного фонду отримало грошові кошти до дати фактичної реєстрації такої інвестиції в Єдиному державному реєстрі. Які податкові наслідки виникають за такою операцією?


Як визначено статтею 4 Закону України IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.03 №755 (зі змінами та доповненнями), державна реєстрація юридичних – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних  записів до Єдиного державного реєстру.


В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи як дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.


 Згідно з підпунктом 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоду, як інші доходи враховуються у складі доходів при обчисленні об’єкта оподаткування.


 Таким чином, якщо збільшення статутного капіталу не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, то отримані грошові кошти вважатимуться безповоротною фінансовою допомогою, і як наслідок, будуть включатися до доходів такого платника на підставі підпункту 136.1.3 статті 136 ПКУ.

 


Фізичним особам-приватним підприємцям


Приватний підприємець на загальній системі оподаткування отримав позику. Чи необхідно включати таку суму до складу доходу?


Відповідно до підпункту  14.1.257 статті 14  Податкового кодексу України (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.


Згідно із пунктом 177.1 статті 177  ПКУ оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб - підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності.


Оскільки отримання фізичною особою – підприємцем поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума поротної фінансової допомоги не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.


Якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи – підприємця та оподатковується на загальних підставах..

 


Приватний підприємець має магазини, розташовані за межами м. Запоріжжя. Куди необхідно перераховувати податок на доходи фізичних осіб найманих працівників?


Згідно з підпунктом 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому  статтею 18 та розділом  IV ПКУ.


Відповідно до пункту 177.7 статті 177 ПКУ фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.


Відповідно до підпункту 168.4.5«а» статті 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації в органах державної податкової служби.

 


Якщо приватний підприємець на загальній системі оподаткування несвоєчасно сплатив авансові платежі. Яка передбачена відповідальність в такому разі?


Відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.


Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менше як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).


Згідно із статтею 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

 


Чи включаються до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування витрати на розрахунково-касове обслуговування у банку?


Пунктом 1.37 статті 1 Закону України III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 № 2346 (із змінами та доповненнями) визначено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані з переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.


Відповідно до пункту  177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи –підприємця.


Згідно із пунктом 177.4 статті 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ ПКУ.


Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 цього Кодексу.


Згідно із підпунктом 138.10.2«є»  статті 138 розділу ІІІ ПКУ до складу адміністративних витрат включається плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.


Отже, суми коштів, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов’язані з веденням господарської діяльності (відкриття, закриття, переоформлення рахунків, відкритих безпосередньо на фізичну особу – підприємця, надання виписок з рахунків тощо), включаються до складу витрат такого платника податку.

 


Питання-відповіді для платників єдиного податку-юридичних осіб 


Коли необхідно подати заяву для переходу на спрощену систему?


Відповідно до підпункту 298.1.4 статті 298 ПКУ підприємство - платник податку на прибуток може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.


До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.


Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворого обліку.


Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам (пункт 299.3 статті 299 ПКУ).

 


Заповнення заяви про застосування спрощеної системи оподаткування


Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до територіального органу Міндоходів України відповідну заяву. У заяві зазначаються такі обов’язкові відомості:

- прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

- дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи — підприємця відповідно до закону;

- податкова адреса суб’єкта господарювання;

- місце провадження господарської діяльності;

- обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010;

- обрані суб’єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку;

- кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою— підприємцем у трудових відносинах;

- дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.


Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а також форма розрахунку доходу за попередній календарний рік затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675.


Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. При цьому подати заяву він має не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Перехід такого суб’єкта господарювання на спрощену систему оподаткування може відбутися за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду такого переходу, дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 гл. І розд. ХІV ПКУ.


Також до поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує переходу на спрощену систему оподаткування.


Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначено ст.298 ПКУ.

 


Які групи платників єдиного податку може обрати юридична особа?


 Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) суб'єкти господарювання-юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

-четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень;

-шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.


Пунктом 293.3 статті 293 зазначено, що відсоткова ставка єдиного податку для четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3% доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для шостої груп платників єдиного податку ставка становить:

1) 5% доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 7% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

 


Який податковий період визначений для платників єдиного податку?


Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку-юридичних осіб є календарний квартал (пункт 294.1 статті 294 ПКУ).


Відповідно до пункту 294.2 статті 294 ПКУ податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.


Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати податку на прибуток, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (пункт 294.3 статті 294 ПКУ).

 


Які строки встановлені для сплати єдиного податку?


Як визначено пунктами 295.3, 295.4. статті 295 ПКУ  платники єдиного податку-юридичні особи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

 


В які терміни сплачується єдиний податок?


Платники єдиного податку-юридичні особи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (пункт 296.3 статті 296 ПКУ).


Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за місцем податкової адреси (пункт 296.4 ПКУ).

 


Підприємство зареєстровано в серпні поточного року. Коли така юридична особа може бути платком єдиного податку?


Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація (пункт 294.4 статті 294 ПКУ).


Підпунктом 298.1.2 статті 298 ПКУ встановлено, що  зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

 


Підприємство займається реалізацією паливно-мастильних матеріалів. Чи може таке підприємство перейти на єдиний податок?


Згідно підпункту 291.5.1 статті 291 ПКУ  не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин.


Отже підприємство може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності  у разі  роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів. У разі оптової реалізації пально-мастильних матеріалів, або їх продажу на розлив підприємство повинно бути платником податку на прибуток. 

 


У підприємство статутний фонд сформовано одноосібним засновником-юридичною особою. Чи може підприємство перейти на спрощену систему оподаткування?


Як визначено підпунктом 291.5.5 статті 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання - юридичні особи, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.


Отже, якщо одноосібним засновником підприємства є інше підприємство, що сплачує податок на прибуток, підстави застосовувати спрощену систему оподаткування відсутні.


Чи може відокремлений підрозділ перейти на сплату єдиного податку, якщо головне підприємство є платником податку на прибуток?


Підпунктом 291.5.6 статті 291 ПКУ визначена пряма норма щодо заборони обрання спрощеної системи оподаткування представництвами, філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.


Тобто відокремлений підрозділ може бути платником єдиного податку тільки у складі головного підприємства, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

 


Чи є заборона в розрахунках за придбані товари (роботи, послуги) у платника єдиного податку?


Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (пункт 291.6 статті 291 ПКУ).

 


Які суми включаються до складу доходу платника єдиного податку?


Відповідно до пунктів 292.1-292.5 статті 291 ПКУ  доходом платника єдиного податку-юридичної особи  є  будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

При продажу основних засобів дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.


 До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг); сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності; вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.


У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

 


Якщо підприємство працює за зовнішньоекономічними договорами,  як визначити дохід?


Як визначено пунктом 292.5 статті 292 ПКУ дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

 


Яким чином та на яку дату формувати дохід платнику єдиного податку?


Відповідно до пункту 292.6 статті 292 ПКУ  датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).


У разі списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності датою отримання доходу є дата такого списання.


Для платника єдиного податку-юридичної особи датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

 


Які суми не включаються до складу єдиного податку з метою їх оподаткування?


Згідно з пунктом 292.11 статті 292 ПКУ  до складу доходу не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.

 


Підприємство виплачує дивіденди своєму засновнику фізичній особі. Чи сплачується авансовий внесок з податок на прибуток?


Дивіденди, що виплачуються юридичними особами власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку), оподатковуються згідно з розділами III і IV цього Кодексу (пункт 292 12 статті 292 ПКУ).


При цьому, як визначено підпунктом 153.3.5 статті 135 ПК авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів, зокрема,  фізичним особам.


Враховуючи наведене, підприємство, яке виплачує дивіденди фізичним особам  не сплачує авансовий внесок з податку на прибуток. Якщо дивіденди виплачується засновнику-юридичній особі, то авансовий внесок з податку на прибуток за базою ставкою (у 2013 році -19%) сплачується на загальних підставах до/або одночасно з виплатою таких дивідендів. Сплачують авансовий  внесок до того самого бюджету, у якому зараховують єдиний податок.

 


Від сплати яких податків звільняють платник єдиного податку?


Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

- податку на прибуток підприємств;

-  податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

- земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

- збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

-  збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

 


Чи звільняються платник єдиного податку від сплати митних платежів при ввезення на територію України імпортного обладнання?


Як визначено пунктом 297.2 статті 297 ПКУ  нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

 


За яких умов підприємство повинно перейти зі сплати єдиного податку на сплату податку на прибуток підприємств?


Підпунктом 298.2.3 статті 298 ПКУ визначено, що  платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату податку на прибуток, у таких випадках та в строки:

- у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу  - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

- у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж  готівковий - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

- у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

- у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг.


Утвержден порядок штрафования за нарушение правил занятости населения


КМУ утвердил Порядок определения механизма наложения штрафов на субъектов хозяйствования и работодателей за нарушения законодательства о занятости населения, предусмотренные ч. 2-7 ст. 53 Закона о занятости населения (постановление от 17.07.2013 г. № 509).


В случае выявления при проверке признаков нарушения законодательства о занятости населения должностным лицом органа Гоструда составляется акт.


Решение о рассмотрении дела о наложении штрафа принимается не позднее чем через 10 дней со дня составления акта.

Дело рассматривается в пятнадцатидневный срок со дня принятия решения о его рассмотрении с участием представителя штрафуемого. Срок рассмотрения может быть продлен не более чем на 10 дней. Штрафуемый уведомляется не позднее чем за пять дней до даты рассмотрения дела.


Постановление о наложении штрафа составляется в двух экземплярах по форме, установленной Минсоцполитики, один из которых остается в органе Гоструда, а второй – направляется в течение трех дней оштрафованному или выдается его представителю.


Штраф уплачивается в течение одного месяца со дня принятия постановления о его наложении, о чем оштрафованный уведомляет орган Гоструда.

 


Изменения в НКУ: налог на недвижимость


В соответствии с пп. 265.1.1 НКУ плательщиками налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка (далее – налог на недвижимость), являются физические и юридические лица – собственники объектов жилой недвижимости, в том числе и нерезиденты.


В свою очередь, пп. 14.1.129 НКУ определено, что объектами жилой недвижимости являются здания, отнесенные в соответствии с законодательством к жилому фонду, дачные и садовые дома. Перечень объектов, освобожденных от налогообложения, приведен в пп. 265.2.2 НКУ. Изначально взимать налог на недвижимость планировалось еще с 01.01.2012 г., но сроки вступления в силу данного раздела НКУ неоднократно переносились. Формально с 01.01.2013 г. должны были облагаться налогом объекты жилой недвижимости, принадлежащие как юрлицам, так и физлицам, однако со вступлением в силу Закона № 403 правила изменились...

 

 

Как будут налагаться штрафы за нарушения законодательства о труде?


Кабмин принял постановление № 509 от 17.07.2013 г. «Об утверждении Порядка наложения штрафов за нарушение законодательства о занятости населения».


Этот Порядок определяет механизм наложения на субъектов хозяйствования и работодателей штрафов за нарушение законодательства о занятости населения, предусмотренных ч.ч. 2 - 7 ст. 53 Закона «О занятости населения». В частности, штрафы последуют в случае: невыполнения работодателем в течение года квоты для трудоустройства граждан, указанных в ч.1 ст. 14 Закона о занятости; осуществления субъектом хозяйствования деятельности по предоставлению услуг по посредничеству в трудоустройстве за границей без получения соответствующей лицензии или наем работников для дальнейшего выполнения ими работы в Украине у другого работодателя без соответствующего разрешения; непредоставления или нарушения порядка предоставления субъектом хозяйствования, который предоставляет услуги по посредничеству в трудоустройству, сведений о трудоустроенных им лицах; др.


Устанавливается, что в случае выявления при проверке предприятия или работодателя признаков нарушения законодательства о занятости населения должностное лицо Гоструда или ее территориального органа составляет акт, а уполномоченное должностное лицо не позднее чем через 10 дней со дня его составления принимает решение о рассмотрении дела о наложении штрафа.

 


Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку:


відкриття рахунку в цінних паперах іноземній депозитарній установі в Національному депозитарії України.

З метою забезпечення обслуговування операцій з цінними паперами українських емітентів, які розміщені та/або знаходяться в обігу за межами України, НКЦПФР рішенням від 20.06.2013 N 1100 внесла зміни до Положення про депозитарну діяльність, якими визначила порядок відкриття рахунку в цінних паперах іноземній депозитарній установі в Національному депозитарії України.


Так, відкриття рахунку здійснюється депозитарною установою після укладання відповідного договору (договору про відкриття рахунку в цінних паперах, депозитарного договору, договору про обслуговування емісії цінних паперів, договору про кореспондентські відносини) та подання наступних документів:

заяви на відкриття рахунку в цінних паперах;

анкети рахунку в цінних паперах;

копії легалізованого витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, або іншого документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства країни її місцезнаходження;

копії легалізованих документів, що підтверджують повноваження осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності;

оригінала або копії довіреності розпорядника рахунку, виданої та підписаної керівником іноземної депозитарної установи, якщо розпорядником рахунку не є керівник цієї установи;

оригінала або належним чином засвідченої копії документа, що містить інформацію щодо реквізитів банку, у якому відкрито поточний рахунок, та номер цього рахунку;

картки із зразками підписів розпорядників рахунку в цінних паперах та відбитка печатки (за наявності) юридичної особи - іноземної депозитарної установи, затверджену керівником або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами юридичної особи. Факт відсутності печатки, а також підтвердження відсутності у законодавстві певної країни вимог щодо її отримання підтверджується письмовим документом, виданим та підписаним особою, що відповідно до установчих документів має право діяти від імені юридичної особи - іноземної депозитарної установи без довіреності або її уповноваженою особою, яка є розпорядником рахунку. У разі надходження такого документа всі надані юридичною особою - іноземною депозитарною установою до Національного депозитарію України документи не засвідчуються печаткою;

інших документів, визначених внутрішніми документами Національного депозитарію України.


Крім цього, встановлено, що порядок обліку цінних паперів в іноземній депозитарній установі та підтвердження прав власності на цінні папери українських емітентів, щодо яких видано дозвіл на розміщення та/або обіг їх за межами України (відповідно до прийнятого НКЦПФР рішення), які обліковуються на рахунку у цінних паперах іноземної депозитарної установи в Національному депозитарії України, встановлюється законодавством країни іноземної депозитарної установи;

Депозитаріям цінних паперів та зберігачам цінних паперів необхідно привести свої внутрішні документи у відповідність до змін протягом трьох місяців від дати набрання чинності затвердженим рішенням.

Рішення зареєстровано в Міністерстві юстиції 12 липня 2013 р. за N 1176/23708 та набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

 

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ


 Чи оподатковуються виплати, які надаються профспілковими організаціями  членам профспілки?


Згідно з положеннями  пп. 165.1.47 статті 165 Податкового кодексу України (ПКУ)  до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу  не включається   сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об'єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установленому порядку, на користь члена такої професійної спілки протягом року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу (у 2013 році  1610 грн. на рік).

 


Чи відображаються виплати, які надаються профспілковими організаціями  членам профспілки у Податковому розрахунку 1ДФ?


Пунктом  176.2 статті 176 Податкового кодексу України  визначено, що  особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема,   подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу  податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.


Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджений наказом ДПА України  від 24.12.2010р. № 1020 (далі Порядок).  Відповідно до  підпункту  3.6 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), яка здійснюється професійними спілками своїм членам у  розмірі що не перевищує 1610 грн.  сукупно за рік,  відображається у Податковому розрахунку  (форма 1ДФ)  за ознакою доходу «167».

 


Чи звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартість путівки на оздоровлення, яка надається членам профспілки  працівнику підприємства профспілковою  організацією?


Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами податком на доходи визначається Розділом ІУ Податкового кодексу України (далі ПКУ).


Згідно з пп. 165.1.35 статті 165 ПКУ,  до загального місячного (річного) оподатковуваного  доходу не включається  вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

 


Чи відображається осіб вартість путівки на оздоровлення, яка надається членам профспілки працівнику підприємства профспілковою  організацією  у Податковому розрахунку 1ДФ?


Пунктом  176.2 статті 176 Податкового кодексу України  визначено, що  особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема,   подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу  податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.


Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджений наказом ДПА України  від 24.12.2010р. № 1020 (далі Порядок).  Відповідно до  підпункту  3.6 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Вартість путівки на оздоровлення, яка надається членам профспілки  працівнику підприємства профспілковою  організацією відображається   у Податковому розрахунку 1ДФ  (форма 1ДФ)  за ознакою доходу «156».

 


Чи звільняється від оподатковується податком на доходи  оплата  лікарняного листа  по вагітності та пологах?


Підпунктом 165.1.1  статті Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема,  сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом. 


Тобто сума допомоги по вагітності та пологах (оплата  лікарняного листа  по вагітності та пологах)  податком на доходи не оподатковується.

 


Чи відображається оплата лікарняного листа по вагітності та пологах у Податковому розрахунку 1ДФ?


Зазначений дохід необхідно відобразити у  Податковому  розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ),  затвердженому  наказом ДПА України  від 24.12.2010р. № 1020. 


Сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом   відображається у Податковому розрахунку  (форма 1ДФ)  за ознакою доходу «128».

 


Чи відображається у Податковому розрахунку 1ДФ суми грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачені законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою?


Пунктом  176.2 статті 176 Податкового кодексу України  визначено, що  особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема,   подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу  податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.


Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджений наказом ДПА України  від 24.12.2010р. № 1020 (далі Порядок).  Відповідно до  підпункту  3.6 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Суми грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачені законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу), відображаються у податковому розрахунку форми N 1ДФ з ознакою доходу "137".

 


Який порядок перерахування податку на доходи фізичних осіб у разі  продажу громадянином об’єкта нерухомого майна?


Відповідно до пп. 168.4.5 статті 168 Податкового кодексу України   фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

-  у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

-  у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);

-  в інших випадках - за її податковою адресою.

 


Чи зобов’язаний податковий агент відображати у Податковому розрахунку 1 ДФ суму стипендії, що виплачується  за рахунок бюджету, якщо студент за  релігійними переконаннями відмовився  від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків?


Відповідно до п. 70.5 ст. 70 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.


Підпунктом "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу встановлено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.


Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.


Згідно із п. п. 3.1.13 п. 3.1 Порядку у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.


Таким чином, податковий агент при виплаті доходу у вигляді стипендії фізичній особі (студенту), яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, відображає у податковому розрахунку за ф. N 1ДФ серію та номер паспорта такої особи, у паспорті якої є відмітка про наявність права сплачувати платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків.

 


Який порядок видачі довідки за ф. N 4-ОПП фізичним особам, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність?


Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076), статтею 1 якого визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.


Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.


До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону N 5076).


Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.


Виходячи з викладеного фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.


Відповідно до пункту 6.9 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за N 1562/20300, зі змінами (далі - Порядок обліку), взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, здійснюється за місцем постійного проживання на підставі поданих такою особою документів, визначених підпунктом 6.9.1 пункту 6.9 розділу VI Порядку обліку.


Після взяття на облік таким особам видається (направляється) довідка за ф. N 4-ОПП, у якій перед прізвищем, ім'ям та по батькові обов'язково вказується вид професійної діяльності, наприклад, "Приватний нотаріус", "Адвокат".


Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах ДПС як фізична особа - підприємець.


У такому випадку фізична особа подає до органу ДПС заяву за ф. N 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. У довідці за ф. N 4-ОПП перед прізвищем, ім'ям та по батькові такої особи вказується "Фізична особа - підприємець" та вид професійної діяльності, наприклад, "Фізична особа - підприємець, адвокат".

 


Підприємство  закуповує макулатуру у громадян. Чи оподатковуються кошти, виплачені громадянам  за здану макулатуру,  податком на доходи?


Відповідно до статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема,   сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

 


Чи необхідно відображати податковому агенту кошти, виплачені громадянам  за здану макулатуру, у Податковому розрахунку 1ДФ?


Пунктом  176.2 статті 176 Податкового кодексу України  визначено, що  особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема,   подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу  податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.


Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджений наказом ДПА України  від 24.12.2010р. № 1020 (далі Порядок).  Відповідно до  підпункту  3.6 Порядку у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Сума, отримана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних та дорогоцінних металів відображаються у податковому розрахунку форми N 1ДФ з ознакою доходу "149".

 


Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність


Який порядок оподаткування доходів, одержаних від здійснення незалежної професійної діяльності?


Згідно з положеннями  статті 178 Податкового кодексу України (далі ПКУ) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.


Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.


Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.


У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

 


За якою ставкою податку на доходи оподатковуються доходи від здійснення незалежної професійної діяльності?


Згідно з п.167.1 статті 167 Податкового кодексу  ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.


Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.


Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 Податкового кодексу, зокрема, особи, які  здійснюють  незалежну професійну діяльність,  застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

 


В який термін надається податкова декларація  фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність?


Згідно з п. 178.4 статті 178 Податкового кодексу  фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, а саме  до 1 травня року, що настає за звітним.


Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік в органах державної податкової служби як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

 


Чи оподатковуються податком на доходи, виплати, які виплачуються фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність,  суб’єктами господарювання – податковими агентами?


Згідно з п.178.5 статті 178 Податкового кодексу України під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

 


Який порядок ведення обліку фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність?


Положеннями п.178.6 статті 178 Податкового кодексу визначено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,  затверджений наказом  ДПА України  від 24.12.2010р. № 1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".  Самозайняті особи повинні придбавати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку самозайнятої особи. Кожен працівник - фізична особа (далі - наймана особа), що здійснює операції за готівку, веде їх облік у Книзі, яка реєструється самозайнятою особою у такому самому порядку. У Книзі для найманих осіб зазначаються адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім'я, по батькові найманої особи та самозайнятої особи (роботодавця) та їх реєстраційний номер облікової картки платника податків, а у разі його відсутності - серія та номер паспорта (для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті). Записи у Книзі виконуються кульковою або чорнильною ручкою (виправлення допускаються тільки з завіренням їх самозайнятою особою).

 


Який порядок проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність?


Пунктом 178.7 статті 178 Податкового кодексу  визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, яка надається у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, а саме  до 1 травня року, що настає за звітним.

 


Отримання  реєстраційних номерів іноземцями


Отримувати дохід в Україні планують 27,25 тис. іноземців. Саме стільки іноземних громадян зареєструвалися в Єдиному реєстрі фізичних осіб за сім місяців поточного року.


Отримати реєстраційні номери можна в податкових інспекціях (територіальних органах Міндоходів) та Центрах обслуговування платників податків не лише за місцем проживання, а й за місцем отримання доходів тощо. Водночас нагадуємо, що іноземні громадяни та особи без громадянства для реєстрації в Держреєстрі повинні звертатися безпосередньо до Головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.


За бажанням громадяни можуть відмовитися від реєстраційного номеру. Фахівці Міндоходів у паспорті таких платників роблять відповідну відмітку, після чого вони мають право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту. Облік таких фізичних осіб-платників ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру саме за прізвищем, ім’ям, по-батькові та серією і номером паспорта.


Також нагадуємо, що у разі зміни облікових даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб (як то паспортні дані або місце проживання) платник зобов’язаний протягом місяця повідомити про це територіальні органи Міндоходів для внесення відповідних змін.

 


Продовжено підтримку програмного забезпечення

«ДПС Захист звітності»


Продовжено технічну підтримку та надання у користування програмного забезпечення «ДПС Захист Звітності»

 

До завершення розробки та впровадження нового програмного забезпечення для підписання та подання звітності до органів Міндоходів продовжено технічну підтримку та надання у користування програмного забезпечення «ДПС Захист Звітності».

Для накладення електронного цифрового підпису на електронну звітність та подання її до контролюючих органів також пропонуємо використовувати більш зручне безкоштовне програмне забезпечення або електронні сервіси компаній, які сприяють поліпшенню процесу подання звітності, впровадженню електронних сервісів та розвитку електронного документообігу.


Переглянути перелік доступного програмного забезпечення можна за цим посиланням (http://acskidd.gov.ua/program_obespech).


Розроблено відеоінструкцію з самостійної генерації ключів підписувачем


Центром створено інформаційний відеоматеріал щодо самостійної генерації ключів підписувачем за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису – «ІІТ Користувач ЦСК–1».


Даний відеоматеріал буде корисним для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності, які розглядають можливість отримання послуг електронного цифрового підпису від АЦСК ІДД та відповідно до постанови КМУ від 28 жовтня 2004 року №1452 здійснюють генерацію особистих та відкритих ключів безпосередньо в установі.


Переглянути відеоматеріал можна тут http://www.youtube.com/watch?v=TXqhbBwU2tk

Офіційний інформаційний ресурс АЦСК ІДД http://www.acskidd.gov.ua

 

 

Зовнішньоекономічна діяльність


Як в податковому обліку та в податковій декларації з ПДВ відображається операція з повернення в режимі експорту нерезиденту раніше імпортованого товару?


Відповідно до пп.«г» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.


З метою оподаткування цим податком до операцій з вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України (далі – МКУ).


Згідно з пп.«а» пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.


Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.


Пунктом 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» із змінами і доповненнями (далі – Постанова №450) визначено, що у разі поміщення товарів у митний режим експорту їх вивезення за межі митної території України підтверджується митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.


Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням «3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування). Кількість митних декларацій, щодо яких може бути подана одна заява, не обмежується (п.31 Постанови №450).


Пунктом 3.3 р.V Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за №201/22733, передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України відповідно до вимог пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПКУ, що оподатковуються за нульовою ставкою, вказуються у рядку 2.1 податкової декларації з ПДВ.


Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПКУ).


Господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).


 У разі використання товарів/послуг, необоротних активів не у господарській діяльності, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПКУ).


Враховуючи те, що раніше імпортовані і неоплачені нерезиденту товари вивозяться в режимі експорту, то в даному випадку має місце операція з безоплатного постачання товарів. Така операція підлягає оподаткуванню за ставкою 0%, оскільки відбувається експорт товарів. При цьому, оскільки при безоплатному постачанні товарів платником податку не отримується дохід від їх продажу, товари визнаються такими, що не використовуються в господарської діяльності, і такий платник податку повинен здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни їх придбання, але не нижче митної вартості товарів, з якою були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення (вимога передбачена абз. третім п.188.1 ст.188 ПКУ). Таке нарахування податкових зобов’язань з ПДВ підлягає відображенню у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» розділу І податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбулось повернення товарів.

 


Чи має право СГ включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при імпорті безоплатно отриманих від нерезидента товарів, та який порядок їх відображення в податковій декларації з ПДВ та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних?


Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.


Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.


Таким чином, оскільки при безоплатному отриманні імпортних товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у п.198.3 ст.198 ПКУ, право на податковий кредит відсутнє.

 


Як оподатковуються ПДВ операції з тимчасового ввезення (імпорту) на митну територію України та вивезення (експорту) з митної території України товарів?


Відповідно до п.206.7 ст.206 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл.18 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі – МКУ):

умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених ст.105 МКУ (пп.206.7.1 п.206.7 ст.206 ПКУ);

умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених ст.106 МКУ. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (пп.206.7.2 п.206.7 ст.206 ПКУ).


До операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл.19 МКУ (п.206.8 ст.206 ПКУ).

 


Чи має право платник податку на включення до складу податкового кредиту суму ПДВ, що донарахована митним органом та сплачена таким платником податку?


Відповідно до п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.


Крім того, згідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ. Враховуючи зазначене, висновок щодо обґрунтованості формування податкового кредиту за рахунок донарахованих митними органами податкових зобов’язань можливо зробити органом ДПС у разі надання платником податку до органу ДПС за місцем реєстрації належним чином оформлених вантажних митних декларацій.

 


Чи має право платник ПДВ формувати податковий кредит на підставі тимчасових митних декларацій (МД)?


Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.


У разі ввезення товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов’язань є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПКУ).


Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.


Згідно з пунктом 1 статті 248 глави 39 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.


Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (пункт 1 статті 260 глави 39 МКУ).


Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.


Враховуючи зазначене, у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

 


Як оподатковуються ПДВ операції з ввезення товарів у митному режимі реімпорту?


Згідно з п.206.3 ст.206 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) операції із ввезення товарів у митному режимі реімпорту звільняються від оподаткування, крім операцій із ввезення відповідно до п.3 ч. другої ст.78 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МКУ), що оподатковуються податком за ставкою, визначеною пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПКУ.


Пунктом 3 ч. другої ст.78 МКУ передбачено, що у митний режим реімпорту можуть бути поміщені, товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30