Средний заработок мобилизованного работника облагается НДФЛ и ЕСВ
| просмотров: 5992

Средний заработок мобилизованного работника облагается НДФЛ и ЕСВ

Базой начисления ЕСВ является заработная плата по видам выплат, которые включают основную и дополнительную заработную плату, другие поощрительные и компенсационные выплаты, в т. ч. в натуральной форме, и сумму вознаграждения физическим лицам за выполнение работ (оказание услуг) по гражданско-правовым договорам.

Состав указанных выплат детализирован в Инструкции по статистике заработной платы. Поэтому суммы средней заработной платы, которые выплачиваются лицам, призванным на военные сборы, являются базой начисления ЕСВ и объектом обложения НДФЛ. Возмещение военкоматами удержанного и начисленного предприятием НДФЛ и ЕСВ не предусмотрено.

 

Правильно заполняем платежку при перечислении платы за землю

При уплате физическим лицом с регистрационным номером учетной карточки налогоплательщика 2143658709 платы за землю наличными по заявлению на перевод наличности поле «Назначение платежа» расчетного документа заполняется следующим образом:

*

;101

;2143658709

;плата за землю

;

;

;

1

2

3

4

5

6

7

1 – служебный код («*»);

2 – код вида уплаты («101» – уплата суммы налогов и сборов/единого взноса);

3 – регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика, относительно платежа которого формируется заявление на перевод наличных, – из реквизита «код плательщика» заявления на перевод наличности;

4 – печатается разъяснительная информация о назначении платежа – из реквизита «назначение платежа» заявления на перевод наличности;

5 – не заполняется;

6 – не заполняется;

7 – не заполняется.

 

Услуги по инжинирингу от нерезидента не включаются в расходы

Если предприятие получает по внешнеэкономическому договору от нерезидента услуги по инжинирингу и оборудование в соответствии с контрактом не импортируется, то в соответствии с пп. 139.1.14 Налогового кодекса расходы, понесенные (начисленные) в связи с приобретением у нерезидента услуг по инжинирингу, не включаются в состав расходов предприятия.

Налоговики отметили, что решение этого вопроса возможно путем внесения изменений в Налоговый кодекс.

Такая позиция Миндоходов изложена в письме от 14.04.2014 г. № 6597/6/99-99-19-03-02-15.

 

Як визначається дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ на митній території України?

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідна норма визначена п. 187.1. ст. 187 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

 

Миндоходов о командировочных нюансах

 Миндоходов в письме от 25.11.2013 г. № 16039/6/99-99-19-03-02-15 рассматривает некоторые вопросы, связанные с командировкой работников.

 Расходы в связи с  задержкой работников в командировке по независящим от них причинам. могут быть возмещены на основании соответствующего приказа и подтверждающих документов. При этом обязательным условием является связь такой задержки с хозяйственной деятельностью.

Что касается подтверждения правомерности предоставления льготы по туристическому сбору командированному работнику, то позиция Миндоходов изложена в письмах от 29.04.2011 г. № 12291/7/15-0717 и от 20.08.2012 г. № 1091/0/71-12/15-2217м. Напомним, что в указанных письмах говорится о том, что льгота по туристическому сбору предоставляется командированным работникам при условии, если в местах временного проживания такие работники предъявили копию приказа о направлении их в командировку.

Относительно направления в командировку членов управляющих органов предприятия, которые не состоят с ним в трудовых отношениях, Миндоходов в ответе отталкивается от норм ст. 89 Гражданского кодекса и пп. 140.1.7 Налогового кодекса. Так, в случае командировки лиц, которые являются членами управляющих органов плательщика налога, расходы на их командировку могут быть включены в состав расходов плательщика налога на прибыль при наличии подтверждающих документов.

 

Дії платника ПДВ у разі відмови з боку продавця товарів чи послуг надати податкову накладну

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення чи порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Ця заява є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення чи порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Також, до заяви потрібно додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідна норма визначена п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу.

 

Порядок накладення електронних цифрових підписів посадових осіб СГ на податкову звітність.

Платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи (далі – ЕЦП) посадових осіб платника податків у такому порядку:

- першим – ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера),

- другим – ЕЦП керівника,

- третім – ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку:

- першим – ЕЦП керівника,

- другим – ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку:

- першим – ЕЦП платника податків - фізичної особи,

- другим – ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності).

Відповідна норма визначена пп.7.1 п.7 р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 № 233.

 

Право використання режиму тимчасового ввезення може бути передано іншій особі

Право використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів може бути передано особою, відповідальною за дотримання такого митного режиму, будь-якій іншій особі. Це можливо за умови, якщо така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим Митним кодексом України;

2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Дозвіл на це надається митним органом за відповідною заявою особи, відповідальної за дотримання такого митного режиму. Разом із заявою подається:

- письмова заява особи, що має намір прийняти право використання митного режиму тимчасового ввезення, про прийняття на себе зобов’язань особи, відповідальної за дотримання відповідного митного режиму;

- письмову згоду особи-нерезидента – сторони зовнішньо-економічного договору, згідно з яким товари тимчасово ввезено на митну територію України, на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення.

Рішення про надання дозволу на передачу такого права або відмову в наданні дозволу приймається керівником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою та оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві.

Про прийняте рішення митний орган невідкладно письмово або в електронній формі повідомляє особу, яка звернулася із заявою.

Порядок передачі права на тимчасове ввезення товарів визначений ст. 109 Митного кодексу України.  

 

Як платнику, який постачає товари неплатнику ПДВ заповнити графи розділу І Реєстру виданих та отриманих податкових накладних?

Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі – Реєстр) затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650.

  При занесенні до розділу І «Видані податкові накладні» Реєстру податкових накладних, що виписані при постачанні товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований платником ПДВ:

- у графі 1 записується порядковий номер податкової накладної;

- до граф 2, 3 переносять відповідні реквізити податкової накладної;

- у графі 4 «вид документа» проставляється позначення «ПНП02» (постачання неплатнику податку);

- у графі 5 «найменування (прізвище, ім’я, по батькові - для фізичної особи – підприємця) покупця» записується «Поставка неплатнику податку» або «Натуральна виплата в рахунок оплати праці фізичним особам» тощо;

- у графі 6 «Індивідуальний податковий номер платника податку – покупця» проставляється нуль «O»;

- у графах 7 - 13 відображаються вартісні показники щодо поставки товарів/послуг.

 

Порядок заповнення уточнюючого податкового розрахунку за формою 1-ДФ

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі – податковий розрахунок) є однаковим. Вони подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати ”1” - на виключення рядка.

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати ”0” - на введення рядка.

Отже, для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» - рядок на вилучення, а в другому – «0» - рядок на введення.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, який набрав чинності з 1 квітня 2014 року.

 

Как зарегистрироваться плательщиком единого налога

С начала 2014 года отменено свидетельство плательщика единого налога, вместо которого можно получить выписку из реестра плательщиков единого налога в органах Миндоходов.

Процедура регистрации заключается в следующем:

- в органы Миндоходов подается регистрационное заявление в бумажном виде;

- государственный регистратор передает в органы Миндоходов электронные сканированные копии регистрационных заявлений и сведения из регистрационной карточки на проведение государственной регистрации юридического лица или физлица-предпринимателя;

- через сеть Интернет подается регистрационное заявление, заверенное электронной цифровой подписью.

Данные о регистрации единщиков обнародуются на едином государственном регистрационном веб-портале и официальном портале Миндоходов.

Если согласно Налоговому кодексу нет оснований для отказа лицу в регистрации, то контролирующий орган должен в течение двух рабочих дней с даты поступления заявления о переходе на упрощенную систему налогообложения зарегистрировать такое лицо плательщиком единого налога.

Если в регистрации отказано - то также в течение двух рабочих дней контролирующий орган предоставляет письменное мотивированное объяснение. Отказ можно обжаловать в установленном порядке.

К тому же получать выписку из реестра плательщикам единого налога не обязательно, поскольку ежедневно на государственном регистрационном портале и сайте Миндоходов обнародуются данные из реестра плательщиков единого налога. Выписки из реестра предоставляются бесплатно.

 

Про видачу ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності

Відповідно до статті 14 Закону України від 01.06.2000 № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" /зі змінами/ (далі – Закон) у разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому Законом.

Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

Згідно зі статтею 11 Закону орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

З огляду на викладене, за 10 днів до закінчення строку дії попередньої ліцензії на провадження митної брокерської діяльності, керівник підприємства особисто або через уповноважену ним особу (на підставі доручення) може подати до Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України (за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г) заяву та необхідні документи для отримання ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності.

Відповідно до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.00 № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" (далі - Постанова) плата за отримання ліцензії становить одну мінімальну заробітну плату, виходячи з її розміру, що діє на дату прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії.

На даний час розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України від 16.01.2014 № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (зі змінами), становить 1218 гривень.

Відповідно до пункту 5 Постанови, плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, видачу дубліката замість втраченої або пошкодженої ліцензії та копії ліцензії, зараховується до відповідного бюджету і вноситься на рахунки територіального органу Державної казначейської служби за відповідним кодом бюджетної класифікації (22011800) із використанням відомчої ознаки (31).

Згідно зі статтею 14 Закону, ліцензіат повинен надати органу ліцензування документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Відповідно до статті 15 Закону, плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Додатково. Форми заяв про видачу, переоформлення, видачу копії та дубліката ліцензії на провадження митної брокерської діяльності та перелік документів, що додаються до них, розміщено на офіційному Веб-сайті Міністерства доходів і зборів України в мережі Інтернет: www.minrd.gov.ua у рубриці: "Митне оформлення ® Суб’єктам ЗЕД ® Діяльність митних посередників ® Митні брокери".

 

Может ли прерываться течение сроков налоговых проверок

Контролирующие органы имеют право проводить проверки налогоплательщиков на основании пп. 20.1.4 Налогового кодекса.

Продолжительность проверок не должна превышать 30 рабочих дней для крупных налогоплательщиков, в отношении субъектов малого предпринимательства - 10 рабочих дней, других налогоплательщиков - 20 рабочих дней.

Продление сроков проведения этих проверок возможно по решению руководителя контролирующего органа не более чем на 15 рабочих дней для крупных налогоплательщиков, в отношении субъектов малого предпринимательства - не более чем на 5 рабочих дней, других плательщиков налогов - не более чем на 10 рабочих дней.

Таким образом, нормами Кодекса не предусматривается прерывание течения сроков проведения проверки.

Такое разъяснение Миндоходов предоставило в письме от 08.10.2013 г. № 12715/6/99-99-22-02-05-15.

 

Какими документами подтвердить расходы на перевозку работников к месту работы

Расходы на перевозку работников к месту работы автотранспортом могут включаться в состав расходов по налогу на прибыль при условии, что необходимость таких перевозок предусмотрена коллективным и трудовым договорами и имеются документы, подтверждающие связь таких перевозок работников с хоздеятельностью.

Следовательно, если перевозка работников к месту работы осуществляется служебным автотранспортом налогоплательщика, то подтверждающими документами должны быть соответствующий приказ руководства предприятия, путевые листы и т. д.

Если же перевозка работников к месту работы осуществляется сторонним лицом - перевозчиком на основании договора о предоставлении таких услуг, то подтверждающими документами могут быть договор о предоставлении услуг по перевозке, акт приема-передачи услуг или любой другой документ, подтверждающий фактическое предоставление услуг.

 

Каким образом проводить через РРО предварительную (авансовую) оплату за товар, реализацию товара с отсрочкой платежа, окончательный расчет и возврат наличных?

Расчетные операции при осуществлении расчетов по отсроченным платежам должны проводиться через РРО с использованием режима предварительного программирования «погашение кредита».

Окончательный расчет наличными по отсроченным платежам должен быть проведен через РРО с использованием режима предварительного программирования наименования, цен товаров (услуг) и учета их количества.

Кроме того, регистрация выдачи средств в случае возврата товара (отказа от услуги, принятия ценностей под залог, выплаты выигрышей в государственных лотереях и других случаях) или отмены ошибочно проведенной через РРО суммы расчета осуществляется путем регистрации отрицательной суммы.

Если алгоритм работы РРО не обеспечивает отдельного накопления в фискальной памяти отрицательных сумм расчетов, то разрешается регистрировать выдачу средств (отмену ошибочной суммы) с помощью операции «служебная выдача».

 

Может ли перевозчик-нерезидент, который въехал на таможенную территорию Украины в режиме транзита, загрузить товар для экспорта и какие документы (в том числе разрешительные) необходимо предоставить органу доходов и сборов в пункте пропуска при выезде?

 

Товары, транспортные средства коммерческого назначения, перемещаемые в таможенном режиме транзита, должны:

1) находиться в неизменном состоянии, кроме естественных изменений их качественных и/или количественных характеристик при нормальных условиях транспортировки и хранения;

2) не использоваться в других целях, кроме транзита;

3) быть доставленными в орган доходов и сборов назначения до истечения срока, определенного ст. 95 Таможенного кодекса;

4) иметь неповрежденные средства обеспечения идентификации в случае их применения.

При условии обеспечения идентификации товаров, перемещаемых в режиме транзита, и соблюдения иных требований, установленных Таможенным кодексом, допускается перевозка указанных товаров транспортным средством, осуществляющим перевозки в пределах таможенной территории Украины товаров, которые не находятся под таможенным контролем.

Таким образом, таможенное законодательство Украины не запрещает перевозчикам и субъектам ВЭД подгружать транспортное средство с товаром, который перемещается в режиме транзита, другими товарами, в том числе и задекларированными в режиме экспорта, при условии обеспечения идентификации товаров и соблюдения иных требований Таможенного кодекса.

 

Как заполняются графы 17-19 в разделе «Відомості про контрольовані операції» приложения к Отчету о контролируемых операциях в случае получения кредита? 

 

При определении стоимостного критерия контролируемой операции учитывается сумма полученного кредита и начисленных процентов по нему.

При заполнении основной части Отчета указывается следующая информация:

– в графе 5 «загальна сума операцій з контрагентом» – общая сумма полученного кредита;

– в графе 6 «загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» – общая сумма процентов, начисленных в течение отчетного периода.

При заполнении приложения к Отчету указывается следующая информация:

– в графе 3 «опис предмета операції» – кредит (заем), основная сумма кредита и процентная ставка годовых;

– в графе 17 «Ціна (тариф) за одиницю виміру (без ПДВ) (у валюті договору/контракту)» – сумма начисленных процентов;

– в графе 18 «Кількість» – количество операций;

– в графе 19 «Одиниця виміру» – код «2454».

 

Нулевая ставка по налогу на прибыль: кто имеет право применять

На период с 1 апреля 2014 года до 1 января 2016 года нулевую ставку по налогу на прибыль имеют право применять налогоплательщики, у которых доход в течение года не превышает 3 млн. грн. и размер ежемесячной заработной платы работников составляет не менее двойной минимальной зарплаты.

Такие плательщики должны быть созданы или после 1 апреля 2011 года (но не путем реорганизации), или ранее при условии, что задекларированный годовой доход не превышал 3 млн. грн. в течение трех последних лет и среднесписочная численность работников за этот период не превышала 20 человек.

Льготу также могут применять плательщики налога на прибыль, которые до 1 января 2011 года были плательщиками единого налога, если их доход за последний календарный год не превысил 1 млн. грн. и среднесписочная численность работников составляла до 50 человек.

В то же время, льготная ставка не распространяется на субъектов хозяйствования, которые осуществляют операции с недвижимостью и валютой, в сфере развлечений, на субъектов ВЭД, оптовых торговцев, торговцев драгоценными металлами, а также субъектов, предоставляющих финансовые услуги и услуги для предпринимателей (бухгалтерские услуги, аудит).

Налоговики подчеркнули, что основное требование применения льготной ставки - выручка должна быть потрачена на развитие хозяйственной деятельности предприятия и отражена в соответствующей документации.

Если плательщик в любом отчетном периоде превышает дозволенную черту одного из вышеуказанных критериев, то такой плательщик налога обязан обложить налогом полученную прибыль по основной ставке в общем порядке.

 

Можно ли в налоговой накладной указывать на иностранном языке торговую марку товара и в виде аббревиатуры наименование товара? 

 

Налоговая накладная заполняется на государственном языке. При этом в случае невозможности перевода с иностранного языка торговой марки или наименования товара на государственный язык и с целью сохранения идентификации такого товара, в налоговой накладной в графе 3 «Номенклатура товаров/услуг продавца» допускается указывать название торговой марки и в виде аббревиатуры номенклатуру товара без перевода на государственный язык.

 

Миндоходов разъяснило особенности заполнения расчета радиочастотного сбора

Миндоходов в письме от 27.05.2014 г. № 12217/7/99-99-15-04-0217 напоминает, что объектом обложения сбором является ширина полосы радиочастот, которая определяется как часть полосы радиочастот общего пользования в соответствующем регионе и указанная в разрешительном документе, дающем право на пользование радиочастотным ресурсом.

При исчислении налоговых обязательств, которые возникают с апреля 2014 года, плательщики применяют ставки, определенные ст. 320 Налогового кодекса с учетом антикризисного Закона № 1166-VII.

При наличии совокупности выданных разрешительных документов на пользование радиочастотным ресурсом, принадлежащих отдельному пользователю, для которых ширина полосы радиочастот не превышает 30 МГц (15 х 2) в каждом регионе отдельно, применяют понижающий коэффициент 0,75. Это касается пользователей, использующих:

- сотовую связь (всех типов);

- радиосвязь в многоканальных распределительных системах для передачи и ретрансляции телевизионного изображения;

- радиосвязь в системе передачи данных с использованием шумоподобных сигналов.

Порядок заполнения налогового расчета сбора за пользование радиочастотным ресурсом Украины в случае использования указанных выше типов связи приведен в приложениях к письму.

 

Как плательщику, поставляющему товары неплательщику НДС, заполнить реестр налоговых накладных?

Миндоходов в разъяснении от 29 мая 2014 года разъясняет, что при занесении в раздел I «Выданные налоговые накладные» Реестра налоговых накладных, выписанных при поставке товаров / услуг покупателю, не зарегистрированному плательщиком НДС:

- в графе 1 записывается порядковый номер налоговой накладной;

- в графы 2, 3 переносятся соответствующие реквизиты налоговой накладной;

- в графе 4 «вид документа» проставляется обозначение «ПНП02» (поставка неплательщику налога);

- в графе 5 «наименование (фамилия, имя, отчество - для ФЛП) покупателя» записывается «Поставка неплательщику налога» или «Натуральная выплата в счет оплаты труда физическим лицам» и др.;

- в графе 6 «Индивидуальный налоговый номер плательщика налога - покупателя» проставляется ноль «0»;

- в графах 7 - 13 отражаются стоимостные показатели по поставке товаров / услуг.

 

Туристичний збір.

Хто є платниками туристичного збору?

Відповідно до п. 268.2 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2011 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров’я України;

е) діти віком до 18 років;

є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Згідно із пп. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 р. ХІІ податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Перелік податкових агентів визначений п. 268.5 ст. 268 р. ХІІ ПКУ.

Так, згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

 

Хто є податковими агентами при справлянні туристичного збору?

Перелік податкових агентів, якими згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради здійснюється справляння туристичного збору, визначений п. 268.5 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

 

Чи необхідно дитячим таборам (спортивним, туристичним, творчим тощо), які приймають на відпочинок дітей за путівками, утримувати з них туристичний збір? 

Статтею 10 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, туристичний збір (далі – збір).

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання щодо запровадження збору.

Згідно з пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення збору обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених ст. 268 р. XII ПКУ. Під час встановлення збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п. 7.2 ст. 7 ПКУ).

Слід зазначити, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Статтею 268 ПКУ визначено, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Справляння збору може здійснюватися, згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради, податковими агентами:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Особливістю справляння збору є зазначення податковими агентами суми сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею).

Платниками збору не можуть бути особи, які, зокрема, прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПКУ податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Отже, органи місцевого самоврядування вирішують питання щодо запровадження туристичного збору. Під час встановлення туристичного збору податкові пільги та порядок їх застосування можуть передбачатися лише для певної категорії платників збору. При цьому, не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки по справлянню туристичного збору для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати такого збору.

 

Чи мають право сільські, селищні, міські ради звільняти від сплати туристичного збору окремі категорії платників, які не зазначені в ст.268 ПКУ?

Статтею 10 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, туристичний збір.

Відповідно до п.10.4 ст.10 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання щодо запровадження туристичного збору.

Згідно з пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення збору обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст.7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених ст.268 р.ХІІ ПКУ. Під час встановлення збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п.7.2 ст.7 ПКУ).

Слід зазначити, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПКУ).

Відповідно до п.30.1 ст.30 ПКУ податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПКУ).

Отже, органи місцевого самоврядування вирішують питання щодо запровадження туристичного збору. Тому під час встановлення місцевими радами туристичного збору податкові пільги та порядок їх застосування можуть передбачатися лише для певної категорії платників збору. При цьому, не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки по справлянню туристичного збору для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, і фізичних осіб або звільняти їх від сплати такого збору.

 

Чи може податковий агент не подавати податкову декларацію туристичного збору, у разі якщо такий агент припинив діяльність з надання відповідних послуг? 

Згідно з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до ПКУ незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

 

Чи є податковими агентами ЮО та ФОП, які надають послуги з тимчасового проживання громадян, якщо на адміністративній території встановлений туристичний збір, але договір з місцевою радою ними не укладений?

Статтею 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, туристичний збір (далі – збір).

Згідно із пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення збору обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст.7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених ст.268 ПКУ.

Статтею 268 ПКУ визначено, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Справляння збору може здійснюватися, згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради, податковими агентами:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Особливості справляння збору є зазначення податковими агентами суми сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання під час надання послуг пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею).

Пунктом 4.1 ст.4 ПКУ визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як загальність оподаткування, за яким кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ податки та збори, платником яких вона, та як рівність усіх платників перед законом, який передбачає забезпечення однакового підходу до всіх платників податків.

Отже, якщо на певній адміністративній території органом місцевого самоврядування прийнято рішення про встановлення туристичного збору, то юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які надають послуги з тимчасового проживання (ночівлі), незалежно від наявності договору, яким сільська, селищна або міська рада уповноважує їх справляти збір, є податковими агентами по справлянню туристичного збору.

Чи включається ПДВ до бази справляння туристичного збору?

Відповідно до пп. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених пп. 268.5.1 цієї статті, за вирахуванням податку на додану вартість.

 

Яка ставка туристичного збору?

Відповідно до п.268.3 ст.268 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставка туристичного збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної п.268.4 ст.268 ПКУ.

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених пп.268.5.1 ст.268 ПКУ, за вирахуванням податку на додану вартість (пп.268.4.1 п.268.4 ст.268 ПКУ).

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду (пп.268.4.2 п.268.4 ст.268 ПКУ).

 

Який термін сплати туристичного збору?

Згідно із пп.268.7.1 п.268.7 ст.268 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

 

 

Податок на прибуток підприємств 

Підприємство здійснює уцінку вартості товарів, у зв’язку з втратою їх характеристик. Яким чином відобразити цю операцію в обліку?

Як визначено пунктом 152.10 статті 152 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)  якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів. Норми цього пункту не застосовуються до операцій, щодо яких іншими нормами ПКУ передбачено визнання доходів та витрат за даними бухгалтерського обліку.

Отже, при проведенні уцінки чи дооцінки запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку підприємству в податковому обліку не відображає доходи чи витрати.

У разі продажу раніше переоцінених запасів підприємство має відобразити одночасно як дохід від продажу, так і витрати в сумі тієї балансової вартості реалізованих запасів, яку було відображено в податковому обліку до проведення переоцінки.

У податковому обліку підприємство відображає дохід від продажу товарів за загальним правилом, встановленим п. 135.4 ПКУ, тобто в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше за суму компенсації, отриману в будь-якій формі (якщо операція не визначається як контрольована).

При проводенні переоцінки запасів, не здійснюється коригування суму податкового кредиту з ПДВ, який був раніше відображений при придбанні цих активів (за умови, що ці запаси й надалі передбачається використовувати в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності).

У разі продажу раніше переоцінених товарів платник ПДВ в загальному порядку, згідно пункту 187.1 статті 187 ПКУ  нарахувує податкове зобов'язання з ПДВ відповідно до правила першої події.

 

Як підприємству враховувати виплати «понаднормових» добових відрядженій особі?

Згідно з пунктом 16 розділу I «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 №59 (зі змінами та доповненнями), добові – це витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з відрядженням.

Суми добових витрат затверджені постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.11 № 98, згідно якої сума добових для відряджень по Україні становить 30 грн. на добу та 250 гривень за кордон.       

Отже зазначені норми поширюються виключно на державних службовців і працівників підприємств та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Суми добових для відряджень працівників недержавних підприємств законодавчими та нормативними актами не встановлені.

Відповідно до пп. 140.1.7 статті 140 ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування у складі витрат враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку або є членами керівних органів платника податку на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, а для відряджень за кордон – не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Так, граничні норми добових витрат протягом 2014 року становлять: для відряджень по Україні – 243,6 грн.; для закордонних відряджень – 913,5 грн.

Сума перевищення зазначених граничних сум у складі витрат платника податку не враховується.

Отже, до складу витрат платника податку включається сума добових, розмір яких не перевищує граничних норм, встановлених пп. 140.1.7 статті 140 ПКУ.

Відповідно до пп. 164.2.11 статті 164 та пп. «а» пп. 170.9.1статті 170 ПКУ сума перевищення добових, встановлених пп. 140.1.7 Кодексу, включається до доходів такого платника та оподатковується  податком на доходи фізичних осіб..

Отже, в межах норм, передбачених пп. 140.1.7 статті 140 ПКУ, добові витрати не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Сума перевищення встановлених лімітів підлягає оподаткуванню ПДФО.

 

Підприємство реалізує цінні папери на фондовій біржі. Який порядок відображення таких операцій, якщо продаж здійснено зі збитком?

Відповідно до пп. 153.8.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).  від'ємне значення фінансового результату від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями у наступних звітних періодах до повного погашення.

В той же час, в обліку операцій із ЦП, які не перебувають в обігу на біржі, від'ємне значення фінансового результату звітного періоду переноситься у зменшення фінансового результату за такими операціями до наступних звітних періодах не до повного погашення, а лише протягом 1095 днів

Згідно з пп. 153.8.2 статті 153 ПКУ цінні папери визнаються такими, що перебувають в обігу на фондовій біржі, за одночасного дотримання таких умов:

а) цінні папери допущені до обігу хоча б на одній фондовій біржі. При цьому перелік іноземних фондових бірж визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Документом, який містить інформацію щодо цінних паперів, які в допущені до торгівлі на фондовій біржі, є біржовий список ( п. 2 розд. І Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням НКЦПФР від 22.11.12  № 1688).

б) ціни цінних паперів (біржовий курс) на українських фондових біржах розраховуються (встановлюються) відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

в) інформація про ціни (біржовий курс, останню поточну ціну цінного папера або результати котирування) цінних паперів обов'язково розміщується на веб-сайті фондової біржі та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також може публікуватися в засобах масової інформації (зокрема електронних) та бути надана фондовою біржею будь-якій заінтересованій особі протягом трьох років після дати здійснення операцій з такими цінними паперами.

Тобто одночасне дотримання вищенаведених умов дає право визнати ЦП такими, що перебувають в обігу на фондовій біржі.

Як передбачено п. 153.9 статті 153 ПКУ, первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали:

для торговців цінними паперами – учасників фондової біржі – біржового звіту за звітний період;

для платників податку – клієнтів торговців цінними паперами – учасників фондової біржі – звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

 

Чи включається до складу витрат добровільне медичне страхування працівників підприємства?

Як визначено пп. 140.1.6 статті 140 ПКУ не включаються до складу витрат витрати на страхування життя, здоров’я та інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, обов’язковість якого не передбачена законодавством.

Отже, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на медичне страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, лише за обов’язковими видами страхування.

Оскільки обов’язковість медичного страхування працівників не передбачена законодавством та здійснюється роботодавцем добровільно, витрати на таке страхування не включаються до складу податкових витрат платника податку.

Відповідно до пп. 196.1.3 статті 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, операції з медичного страхування власних працівників за кошти підприємства не призводять до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.

 

Підприємство планує реорганізацію шляхом поділу на дві юридичні особи.

Який порядок розподілу основних засобів, що знаходяться на балансі цього  підприємства?

Відповідно до абз. 2 пп. 153.15.1 статті 153 ПКУ об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включаються до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків – правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження передавального акта та підлягають амортизації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто в податковому обліку юридичної особи, що припиняється, ні доходи, ні витрати не визнаються. В обліку юридичної особи – правонаступника – на підставі передавального акта буде обліковуватись об’єкт основних засобів, що підлягатиме амортизації в загальному порядку.

Згідно з пп. 145.1.2 статті 145 ПКУ нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в п. 145.1, і призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

У випадку вибуття об’єктів основних засобів із експлуатації, зокрема, з причини розподілу майна юридичної особи, амортизація у платника податку, який припиняє свою діяльність з зв’язку з розподілом на дві юридичні особи, перестає нараховуватись.

 

Чи включаються до складу витрат проценти за фінансовим кредитом, який підприємство використало не у господарській діяльності?

Відповідно до пп. 14.1.258 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПКУ), фінансовий кредит - це кошти, що надаються банком-резмидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент;

Як  визначено пп.14.1.206 ст.14 ПКУ  проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна

Господарська діяльність -це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 ст.14 ПКУ).

Як визначено п.141.1 статті 141 ПКУ до складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у  зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку

Отже, якщо залучені за кредитом кошти не призначені для використання у межах господарської діяльності платника податку, то витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за таким кредитом, не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.

 

ГУ Міндоходів у Запорізькій області  

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31