Не забываем регистрировать электронные налоговые накладные
| просмотров: 7721

Не забываем регистрировать электронные налоговые накладные

Электронная налоговая накладная подлежит обязательной регистрации в Едином реестре налоговых накладных независимо от указанной в ней суммы НДС или «статуса» товара (подакцизный, импортированный).

Пункт 201.1 Налогового кодекса предусматривает право выбора формы налоговой накладной покупателю.

Если у продавца есть соответствующие технические возможности, он обязан выписать электронную налоговую накладную с пометкой «Х» в верхней левой части в соответствующем поле.

Для ее подписания уполномоченное лицо должно иметь цифровую подпись.

 

Заполнение заглавной части налоговой накладной для неплательщика НДС

При поставке товаров (услуг) неплательщику НДС налоговая накладная заполняется с некоторыми особенностями. Так, в заглавной части в строке «Лицо (плательщик налога) – покупатель» указывается «Неплательщик налога». Строки «Местонахождение (налоговый адрес) покупателя» и «Номер телефона» не заполняются. В строке «Индивидуальный налоговый номер покупателя» отражается условный ИНН «400000000000».

Все экземпляры налоговой накладной остаются у продавца – об этом в левой верхней части делается отметка с указанием типа причины.

Код «02» проставляется в случае поставки неплательщику налога, код «03» – при поставке товаров в счет оплаты труда работникам плательщика налога, код «11» – при составлении налоговой накладной по ежедневным итогам операций.

 

Особенности представления отчетов о производстве и обороте спирта, алкогольных напитков и табачных изделий

Министерство доходов и сборов Украины в письме от 5 марта 2014 года № 4313/6/99-99-21-02-15 разъясняет, что в соответствии со ст. 16 Закона "О государственном регулировании производства и обращения спирта этилового, коньячного и плодового, алкогольных напитков и табачных изделий" субъекты хозяйствования, получившие предусмотренные этим Законом лицензии, представляют в орган лицензирования ежемесячно до 10 числа следующего месяца отчет об объемах производства и/или обращения (в том числе импорта и экспорта) спирта, алкогольных напитков и табачных изделий.

Отчеты по формам № 1-РС "Отчет об объемах производства и реализации спирта", № 2-РС "Отчет об объемах производства и реализации алкогольных напитков", № 3-РС "Отчет об объемах производства и реализации табачных изделий", утвержденные приказом ГНА от 13 октября 2005 года № 449; № 1-ОА "Отчет об объемах приобретения и реализации алкогольных напитков", № 1-ОТ "Отчет об объемах приобретения и реализации табачных изделий", утвержденные приказом ГНА от 27 апреля 2006 года № 228, подаются в главные управления Миндоходов в АР Крым, областях, городах Киеве и Севастополе. Отчеты предоставляются на бумажных носителях и в электронном виде ежемесячно до 10 числа следующего месяца. Датой получения отчета считается дата его регистрации в соответствующем главном управлении Миндоходов. Действующим законодательством не предусмотрен порядок самостоятельного исправления ошибок, допущенных в отчетах. Установление недостоверности данных в отчетах осуществляется путем проведения проверки органами доходов и сборов.

За неподачу или несвоевременное представление отчета или представления отчета с недостоверными сведениями об объемах производства и/или обращения (в том числе импорта и экспорта) спирта, алкогольных напитков и табачных изделий на субъектов хозяйствования налагается штраф в размере 1700 гривен.

 

Отчет по ЕСВ нельзя отправлять по почте

Отчетность по единому социальному взносу представляется страхователем или его ответственным лицом по месту постановки на учет.

Министерство доходов и сборов Украины напоминает, что отчет можно подать одним из следующих способов:

– в электронной форме с использованием ЭЦП через центр обработки электронных отчетов (отчет на бумажных носителях не подается);

– на бумажных носителях, заверенный подписью руководителя страхователя и печатью (при наличии), вместе с электронной формой на электронных носителях информации;

– только на бумажных носителях, если у страхователя не более 5 застрахованных лиц.

Отчет, отправленный по почте, не считается поданным, поскольку Порядком формирования и представления страхователями отчета по ЕСВ такая возможность не предусмотрена.

Как отказаться от  применения упрощенной системы налогообложения.

Министерство доходов и сборов разъясняет, как юридическому лицу - плательщику единого налога отказаться от применения упрощенной системы налогообложения.

В соответствии с пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Налогового кодекса для отказа от упрощенной системы налогообложения субъект хозяйствования не позднее чем за 10 календарных дней до начала нового календарного квартала (года) подает в контролирующий орган заявление.

Плательщики единого налога могут самостоятельно отказаться от упрощенной системы налогообложения в связи с переходом на уплату других налогов и сборов, определенных НК, с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) кварталом, в котором подано заявление об отказе.

Вместе с этим, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 НК определено, что плательщики единого налога обязаны перейти на уплату других налогов и сборов, определенных НК, в таких случаях и в сроки:

- в случае превышения в течение календарного года объема дохода, установленного пп. 4 п. 291.4 ст . 291 НК плательщиками единого налога четвертой группы, которые использовали право на применение другой ставки, установленной для шестой группы, - с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) кварталом, в котором произошло такое превышение;

- в случае превышения в течение календарного года установленного объема дохода плательщиками единого налога шестой групп - с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) кварталом, в котором произошло такое превышение;

- в случае применения плательщиком единого налога другого способа расчетов, чем указанные в п. 291.6 ст. 291 НК, - с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) периодом, в котором допущен такой способ расчетов;

- в случае осуществления видов деятельности, которые не дают права применять упрощенную систему налогообложения, или несоответствия требованиям организационно-правовых форм хозяйствования - с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) периодом, в котором осуществлялись такие виды деятельности или произошло изменение организационно-правовой формы;

- в случае осуществления видов деятельности, не указанных в реестре плательщиков единого налога, - с первого числа месяца, следующего за налоговым (отчетным) периодом, в котором осуществлялись такие виды деятельности;

- при наличии налогового долга на каждое первое число месяца в течение двух последовательных кварталов - в последний день второго из двух последовательных кварталов.

 

Чи повинні фізичні особи – підприємці, що є платниками єдиного податку, заповнювати книгу обліку доходів за дні, коли доходи не були отримані? Чи можна в такому випадку проставляти за відповідні дні нулі або прочерки?

Відповідно до пп. 296.1.1 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп і платники єдиного податку третьої та п’ятої груп, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Згідно з п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637 (далі – Порядок № 1637), записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).

Таким чином, ПКУ визначає обов’язок для фізичної особи – підприємця вести книгу обліку доходів шляхом саме відображення отриманих доходів, а Порядок № 1637 прямо вказує на те, що записи у книзі обліку доходів виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Отже, записи у книзі обліку доходів слід робити за підсумками лише тих робочих днів, протягом яких отримано дохід. Якщо за підсумками робочого дня фізичною особою – підприємцем дохід не отримано, запис у книзі за такий день робити не потрібно.

Звітність з єдиного внеску подається до органів доходів і зборів

Подання звітності з єдиного внеску та його сплата як і раніше здійснюється до органів доходів і зборів.

Звітувати роботодавці, які використовують працю найманих осіб, повинні щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця, за основним місцем своєї реєстрації.

Нараховані суми єдиного внеску страхувальники сплачують не пізніше 20 числа наступного місяця. Водночас для гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, останнім днем сплати є 28 число кожного місяця. 

 

Державні суб`єкти господарювання повинні отримувати всі електронні ключі в одному акредитованому центрі

Норма щодо отримання послуг електронного цифрового підпису лише в одному акредитованому центрі сертифікації ключів Міндоходів стосується виключно державних суб`єктів господарювання.

Це визначено Порядком застосування електронного підпису органами державної влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 28.10.2004 року №1452.

Згідно з цим документом отримувати послуги електронного цифрового підпису тільки в одному акредитованому центрі повинні органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності.

Тобто, якщо такий платник податків бажає отримати додаткові ключі електронного цифрового підпису, він має звертатися до того акредитованого центру сертифікації, в якому отримав цю послугу вперше.

Порядок проходження митного контролю через «зелений коридор»

Обираючи формою проходження митного контролю «зелений коридор», громадяни повинні дотримуватись правил переміщення товарів.

Нагадуємо, що «зелений коридор» призначений для громадян, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо їх ввезення або вивезення. Громадяни, які проходять через даний коридор, звільняються від подання письмової митної декларації.

Зокрема, по «зеленому коридору» дозволено переміщувати:

1) особисті речі:

- два мобільних телефони, одна відеокамера, один фотоапарат, два переносних персональних комп’ютера;

-  спортивне спорядження;

-  особисті прикраси, одяг, взуття,  які були у користуванні;

-  500 мл туалетної води та/або 100 мл парфумів;

- інші товари для особистого користування.

2) товари, загальна вартість яких не перевищує 500 євро, а вага 50 кг (наземним транспортом) та 1 000 євро (повітряним).

3) готівкову валюту України або іноземну валюту у сумі, яка не перевищує 10 000 євро (в еквіваленті) на одну особу.

4) алкогольні напої: горілчані вироби (горілка, коньяк, віскі та інші) у кількості 1 л, вино  —  2 л, пиво  —  5 л.

5) тютюнові вироби  —  200 цигарок або 50 сигар чи 250 г тютюну (або 250 г цих виробів).

6) продукти харчування для власного споживання на суму, яка не перевищує 200 євро:

-  в упаковці виробника (призначеній для роздрібної торгівлі)  — 1 упаковка або загальною масою не більше, ніж 2 кг кожного найменування;

-  без упаковки – до 2 кг кожного найменування;

- неподільний продукт, готовий до безпосереднього вживання – 1 шт. кожного найменування.

7) лікарські засоби  у кількості, що не перевищує 5 упаковок кожного найменування на одну особу (крім тих, що містять наркотичні чи психотропні речовини) або що не перевищує зазначену в рецепті (наявному в особи), виданому на ім’я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров’я.

Водночас, якщо переміщуються через «зелений коридор» товари, які заборонені або обмежені законодавством України, або товари в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон, порушення даних правил тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю передбачено ст. 471 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями.

 

Порядок сплати єдиного внеску фізичними особами-«спрощенцями»

Фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку. Це відбувається незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Для зазначеної категорії платників єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються ними самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154.

Как составить налоговую накладную при поставке услуг

В раздел I налоговой накладной вносятся данные в разрезе номенклатуры поставки товаров/услуг, а именно:

в графу 3 - номенклатура товаров/услуг продавца;

в графу 5 - единица измерения товаров/услуг - грн., шт., кг, услуга и т. п.;

в графу 6 - количество (объем) поставки товаров/услуг.

В незаполненных клетках нули, прочерки и другие знаки или символы не проставляются.

При составлении налоговой накладной на полную поставку услуги или на предоплату в полном объеме, в графе 5 указывается единица измерения «услуга», а в графе 6 проставляется «1».

Если налоговая накладная составляется на частичную поставку услуги или на часть предоплаты, в графе 5, опять-таки, указывается «услуга», а в графе 6 - соответствующая доля предоставленной (оплаченной) услуги в виде десятичной дроби. Например, в случае поставки части услуги, которая соответствует половине объема, указанного в договоре, или получения суммы предоплаты половины договорной стоимости услуги, в графе 6 указывается «0,5».

 

Преимущества электронных налоговых накладных 

Согласно Налоговому кодексу плательщики НДС имеют право выписывать налоговые накладные как в электронном, так и в бумажном виде.

Преимущества электронных налоговых накладных:

- экономия времени на оформление, регистрацию в ЕРНН, а также мгновенная передача контрагенту;

- экономия материальных и трудовых ресурсов;

- отсутствие ошибок и расхождений между выписанной налоговой накладной, зарегистрированной в ЕРНН и переданной контрагенту.

 

Ставка єдиного податку при здійсненні видів діяльності, не зазначених у реєстрі

Дохід, отриманий платниками єдиного податку І та ІІ груп від провадження видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, оподатковується за ставкою 15%.

При цьому такі платники зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, тобто на загальну систему оподаткування. Такий перехід необхідно здійснити з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися види діяльності, не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.

Нагадуємо, платники єдиного податку несуть відповідальність згідно з Податковим кодексом за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Порядок нарахування та ставки єдиного податку визначено розділом XIV Податкового кодексу України.

 

При представлении отчетности по РРО дается время на исправление технических неполадок

При технической неисправности РРО в случае передачи отчетной информации по проводным и беспроводным каналам связи сразу после возобновления его работы в установленный законодательством срок финансовые санкции к субъекту хозяйствования не применяются, - разъясняет Миндоходов.

С 01.01.2014 г. действуют финансовые санкции в случае непредставления обязательной отчетности, связанной с применением РРО, по проводным или беспроводным каналам связи. Финансовые санкции за несвоевременное представление отчетности не предусмотрены.

Условия сервисного обслуживания РРО, правила поставки электроэнергии и телекоммуникационных услуг предусматривают, что:

- нормативное время устранения повреждения телекоммуникационной сети и восстановления доступа к услугам не должно превышать одних суток;

- перерывы в электроснабжении, необходимые для ремонта или замены поврежденного элемента системы электроснабжения, не должны превышать одних суток;

- в случае выхода из строя РРО центры сервисного обслуживания обязаны обеспечивать восстановление его работы в течение 72 часов.

Решение технических проблем при представлении контрольно-отчетной информации, в том числе связанных с отсутствием связи или нестабильной работой канала передачи данных, осуществляется в рамках договорных отношений пользователей кассовой техники, центров сервисного обслуживания, интернет-провайдеров, информационных эквайеров и операторов телекоммуникационных услуг.

 

 

Операції, що не є обєктом оподаткування ПДВ.


Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів?

Згідно із пп.196.1.1.п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах.


Який порядок оподаткування ПДВ операцій з передачі підприємством -боржником кредитору в рахунок погашення заборгованості векселя, емітованого третьою особою?

Згідно із ст. 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Відповідно до п.п. «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Пунктом 189.7 ст. 189 р. V ПКУ визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об’єктом оподаткування згідно із ст. 185 ПКУ, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому п. 188.1 ст. 188 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Згідно з п. 189.8 ст. 189 р. V ПКУ на номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов’язання не нараховуються.

Таким чином, при передачі підприємством - боржником кредитору в рахунок погашення заборгованості векселя, емітованого третьою особою, ПДВ на номінальну вартість векселя не нараховується.


Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з передачі матеріальних активів на підставі договору про фінансовий лізинг та повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг?

Згідно із пп. «а» пп. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються, зокрема, фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.


Чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ при отриманні орендної плати за договором суборенди земельних ділянок державної або комунальної власності?

Згідно зі ст. 4 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону №161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно із п. 288.2 п. 288 р. ХІІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно із пп. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 р. V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

В той же час відповідно до ст. 8 Закону №161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1. ст. 185 р. V ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Орендна плата за договором суборенди земельної ділянки державної або комунальної власності в розумінні пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ є операцією з постачання послуг.

Враховуючи викладене, здійснювати перерахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, до місцевого бюджету повинен виключно орендар, який уклав з відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендна плата за договором суборенди земельної ділянки державної або комунальної власності не надходить безпосередньо до відповідного бюджету, а зараховується на банківський рахунок платника податку (особи, що уклала договір суборенди землі), тому вартість наданих послуг у межах договору суборенди (орендна плата) є об’єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20 відсотків.


Чи нараховуються зобов’язання з ПДВ при передачі майна в оперативний лізинг (оренду) на вартість майна та на суму лізингових (орендних) платежів?

Відповідно до пп.196.1.2 п.196.1 ст.196 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) не є об’єктом оподаткування , зокрема, операції з:

передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Отже, передача майна в оперативний лізинг (оренду), а також повернення такого майна його власнику не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Враховуючи зазначене, при здійсненні платником ПДВ операцій з передачі майна в оперативний лізинг (оренду) об’єктом оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг у межах договору лізингу (оренди), тобто, сума лізингових (орендних) платежів підлягає оподаткуванню в загальновстановленому порядку за основною ставкою.


Як оподатковується ПДВ операція з вивезення (повернення нерезиденту) основного засобу, що був ввезений на територію України згідно з договором фінансового лізингу?

Відповідно до пп.«г» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

В разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПКУ).

Згідно з п.206.4 ст.206 ПКУ операції з вивезення товарів у митному режимі експорту оподатковуються за ставкою, визначеною пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПКУ.

Так, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПКУ визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Отже, повернення отриманого у фінансовий лізинг основного засобу є його постачанням, а тому операція з вивезення (повернення нерезиденту) основного засобу, що був ввезений на територію України згідно з договором фінансового лізингу, підлягає оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, за умови, що таке вивезення підтверджене належним чином оформленою вантажною митною декларацією. У разі, якщо повернення отриманого у фінансовий лізинг основного засобу розміщено у митному режимі реекспорту, то операція з вивезення (повернення нерезиденту) основного засобу, що був ввезений на територію України згідно з договором фінансового лізингу, звільняється від оподаткування.


Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?

Згідно з пп.196.1.3 п.196.1 ст.196 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» зі змінами та доповненнями страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).


Чи виникають у підприємства податкові зобов’язання з ПДВ у разі медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства?

Відповідно до пп.„б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пп.196.1.3 п.196.1 ст.196 р.V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;

надання послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Враховуючи вищевикладене, операція з медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.


Який порядок оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів?

Відповідно до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не є об’єктом оподаткування ПДВ.


Який порядок формування податкового зобов’язання та податкового кредиту платниками ПДВ при здійсненні операції з переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні)?

Загальні положення щодо заміни боржника у зобов’язані (переведення боргу) наведені у ст. 520-524 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями.

Так, відповідно до зазначених статей боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання. Новий боржник у зобов’язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до пп.14.1.255 п.14.1 ст.14 р.І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Формування податкових зобов’язань з ПДВ та податкового кредиту за операціями з продажу та придбання товарів (послуг) здійснюється відповідно до п.187.1 ст.187, та п.198.1, п.198.2 ст.198 р.V ПКУ.

Так як наслідками операції з переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні) є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника за згодою кредитора та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу, тому відповідь щодо порядку оподаткування ПДВ зазначеної операції можливо надати лише після ознайомлення з первинними документами.

А тому рекомендуємо звернутися до контролюючих органів за місцем реєстрації з додатковим наданням копій первинних документів для отримання податкової консультації.


Який порядок оподаткування ПДВ операцій із продажу заставного майна боржника – платника ПДВ, яке оприбутковується на балансі заставодержателя (кредитора) з метою його наступного продажу?

Згідно із пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України.

Відповідно до ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2654-XII «Про заставу» із змінами та доповненнями заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до п. 153.6 ст. 153 р. ІІІ ПКУ відчуження об’єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об’єкта у податковий період такого відчуження, і ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки).

Тобто, у разі якщо за згодою сторін (за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса) заставне майно в рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до поставки і на дату такої передачі у заставодавця - платника ПДВ виникають податкові зобов’язання та такий заставодавець виписує податкову накладну виходячи із бази оподаткування, визначеній відповідно до ст. 188 р. V ПКУ.

У разі якщо за згодою сторін (за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса) заставне майно оприбутковується на балансі заставодержателя (кредитора) з метою його наступного продажу, то на дату оприбуткування такого об’єкта за наявності податкової накладної або її замінників, визначених у пп. 201.11 ст. 201 р. V ПКУ, заставодержатель (кредитор) має право на податковий кредит.

При здійсненні операції з поставки оприбуткованого об’єкта у заставодержателя виникають податкові зобов’язання з ПДВ на загальних підставах, обчислені виходячи з бази оподаткування, визначеній відповідно до ст. 188 р. V ПКУ.


Имеет ли право сельхозпредприятие на спецрежиме НДС включить в спецдекларацию налоговые обязательства по предоставлению услуг сельхозхарактера (выращивание зерновых) для несельхозпредприятия (или сельхозпредприятия на обычном режиме НДС)?

Согласно п. 209.1 НКУ резидент, который осуществляет предпринимательскую деятельность в сфере сельского и лесного хозяйства и рыболовства и соответствует критериям, установленным в п. 209.6 Кодекса (далее – сельскохозяйственное предприятие), может выбрать специальный режим налогообложения.

Пунктом 209.6 НКУ предусмотрено, что сельскохозяйственным считается предприятие, основной деятельностью которого является поставка произведенных (предоставленных) им сельскохозяйственных товаров (услуг) на собственных или арендованных основных фондах, а также на давальческих условиях, в которой удельный вес стоимости сельскохозяйственных товаров/услуг составляет не менее 75 % стоимости всех товаров/услуг, поставленных в течение предыдущих 12 последовательных отчетных налоговых периодов совокупно.

В п. 209.15 НКУ приведены термины, которые применяются для целей ст. 209, регламентирующей специальный режим деятельности в сфере сельского и лесного хозяйства, а также рыболовства.

Так, согласно пп. 209.15.2 НКУ действие специального режима налогообложения в сфере сельского хозяйства распространяется на следующие виды деятельности:

а) производство продукции растениеводства, а именно растительных культур, а также выращивание фруктов и овощей, цветов и декоративных растений (в открытых или закрытых грунтах), грибов, семян, пряностей, саженцев и водорослей, а также их обработка, переработка и/или консервирование;

б) производство продукции животноводства, а именно домашних сельскохозяйственных животных, птицеводства, кролиководства, пчеловодства, а также разведения шелкопрядов, змей и других пресмыкающихся или улиток и других наземных млекопитающих, беспозвоночных и насекомых, а также их обработка, переработка и/или консервирование;

в) предоставление услуг другим сельскохозяйственным предприятиям с использованием сельскохозяйственной техники, кроме предоставления ее в финансовую аренду (лизинг).

Исходя из вышеизложенных требований НКУ, в части предоставления услуг по выращиванию зерновых культур, которые относятся к услугам с использованием сельскохозяйственной техники, обязательным является предоставление таких услуг другим сельскохозяйственным предприятиям.

Следовательно, в спецдекларацию по НДС не могут быть включены налоговые обязательства по предоставлению услуг сельхозхарактера (выращивание зерновых) для предприятия, которое не является сельскохозяйственным в понимании НКУ.

Что касается предоставления таких услуг сельскохозяйственным предприятиям на обычном режиме НДС, то применение специального режима налогообложения НДС является правом, а не обязанностью налогоплательщика. Такое утверждение базируется на нормах п. 209.1 НКУ, которым определено, что нерезидент можетвыбрать специальный режим налогообложения.

Таким образом, не всякое сельскохозяйственное предприятие может быть субъектом спецрежима, однако субъектом спецрежима может быть только сельскохозяйственное предприятие.

Учитывая нормы  пп. 209.15.2 НКУ, которые в том числе не содержат требований о предоставлении услуг только зарегистрированным субъектам спецрежима, то есть субъектам, получившим специальное Свидетельство о регистрации субъектом спецрежима, по нашему мнению, в спецдекларацию по НДС могут быть включены налоговые обязательства по предоставлению услуг сельхозхарактера сельхозпредприятиям на обычном режиме НДС.

При этом отметим, что именно наличие у предприятия соответствующего Свидетельства идентифицирует его как сельскохозяйственное предприятие. Без такого Свидетельства вряд ли возможно удостовериться, что товар реализуется или услуга предоставляется именно сельскохозяйственному предприятию, которое соответствует критериям, определенным НКУ.

В связи с изменениями, внесенными в п. 183.13 и п. 209.10 НКУ Законом Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно учета и регистрации плательщиков налогов и усовершенствования некоторых положений» от 24.10.2013 г. № 657-VII, который вступил в силу с 1 января 2014 года, отменены Свидетельства о регистрации плательщиков НДС и Свидетельства о регистрации сельскохозяйственного предприятия как субъекта специального режима налогообложения НДС.

Таким образом, с 1 января 2014 года данные о регистрации субъектов хозяйствования в качестве плательщиков НДС, в том числе, субъектов специального режима налогообложения обнародуются на Едином государственном регистрационном веб-портале и официальном веб-сайте Министерства доходов и сборов Украины.

Переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Загальні правила переміщення (пересилання) міжнародних поштових та експрес-від правлень через митний кордон України

При переміщенні (пересиланні) міжнародних поштових та експрес-відправлень через митний кордон України забезпечення сплати митних платежів, передбачене розділом X Митного кодексу України, не застосовується.

Ввезення експрес-перевізником міжнародних експрес-відправлень на митну територію України або їх вивезення за межі цієї території через пункти пропуску, розташовані у міжнародних аеропортах, а також їх перевантаження здійснюються безпосередньо під бортом повітряного судна або з зони митного контролю пункту пропуску. Перевантаження здійснюється в присутності посадової особи органу доходів і зборів та відповідних службових осіб аеропорту та перевізника.

Орган доходів і зборів, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, здійснює пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України на підставі поданого експрес-перевізником єдиного транспортного документа, який одночасно є документом контролю доставки з пункту пропуску через державний кордон України до центральної сортувальної станцій та направляє його під митним контролем до органу доходів і зборів призначення.

У пункті пропуску через державний кордон України до товарів, які переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та види контролю, зазначені у частині першій статті 319 Кодексу, не застосовуються. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється в найкоротший строк.

Операції з міжнародними поштовими та експрес-відправленнями (розпакування, перепакування, пред'явлення для огляду тощо) та їх зберігання до випуску у вільний обіг чи повернення відправникам здійснюються під митним контролем в місцях, які визначаються та обладнуються відповідними операторами Поштового зв'язку та експрес-перевізниками за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Строк зберігання міжнародних експрес-відправлень під митним контролем не може перевищувати 30 днів. Цей строк за письмовою заявою декларанта (повіреного) може бути продовжений (але не більше ніж на 15 днів) органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого розташовані місця зберігання міжнародних експрес-відправлень, або органом доходів і зборів, що здійснює митне оформлення відправлення за місцем розташування одержувача. У разі відмови у продовженні строку зберігання орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити декларанта (повіреного) про причини і підстави такої відмови.

Міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.

Оператори поштового зв'язку та експрес-перевізники на вимогу органу доходів і зборів пред’являють відправлення для здійснення митного огляду. Способи такого пред'явлення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Як правило, при проведенні митного огляду товарів, що переміщуються (пересилаються) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, органи доходів і зборів використовують технічні засоби  митного контролю.

Органи доходів і зборів у не вимагають пред'явлення для митного контролю листів, поштових карток та секограм. За наявності достатніх підстав вважати, що в зазначених відправленнях містяться товари, щодо яких законодавством встановлено заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також за результатами проведення митного огляду на підставі вибіркових або випадкових перевірок органи доходів і зборів мають право вимагати пред'явлення зазначених відправлень. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України,

У разі письмової відмови одержувача від отримання міжнародного експрес-відправлення експрес-перевізник після закінчення строку зберігання, зазначеного в частині шостій цієї статті, повертає таке міжнародне експрес-відправлення відправникові або передає його на склад органу доходів і зборів

При надходження міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює підтверджена з відміткою на супровідних документах, що експрес-перевізник виконав узяті на себе зобов'язання щодо доставки та пред'явлення цього експрес-відправлення. Допускається з дозволу органу доходів і зборів та під його контролем зберігання експрес-перевізником  або його повіреним експрес-відправлень до завершення їх митного оформлення.

Оператори поштового зв'язку, експрес-перевізники чи їх повірені зобов'язані за свій рахунок пред'являти органам  доходів і зборів для здійснення митного контролю міжнародні поштові та експрес-відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового  обміну, які визначаються операторами поштового зв'язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або за місцем розташування (проживання) одержувача або відправника.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщується (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях, здійснюються    в центральних (регіональних) сортувальних станціях або за місцем розташування (проживання) одержувача (відправника).

Оподаткування митними платежами товарів, то переміщуються (пересилається) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Товари (за винятком підакцизних),   що перемішуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість перевищує еквівалент 300 євро, оподатковуються митом відповідно до цього Кодексу та податком па додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

Заборони та обмеження щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях 

Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях;

1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;

2)   токарів, відправлених з порушенням митних правил;

3)      товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заході в нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4)    товарів, які за результатами проведення видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу, не можуть бути пропущені через митний кордон України;

5)    товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв'язку, без документів про проведену фумігацію;

6) товарів, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються  (пересилаються) на адресу громадян, крім продуктів харчування загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника.

Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку. Розпорядження товарами, на пересилання яких у міжнародних поштових відправленнях встановлено заборони та/або обмеження, здійснюється відповідно до законодавства України.



Особливості адміністрування збору за спеціальне використання лісових ресурсів у 2014 році


Статтею 7 розділу І Закону України від 19 грудня 2013 року № 713-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків», яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів (далі - Збір), визначені підпунктами 331.1 та 331.2 статті 331 Кодексу, викладені в нових розмірах, і у порівнянні з діючими у попередньому році вони збільшені у 2 рази.

Порядок обчислення та сплати Збору в 2014 році залишився незмінним. Відповідно до пункту 334.1 статті 334 Кодексу базовий податковий (звітний) період для Збору дорівнює календарному кварталу.

Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок Збору наростаючим підсумком з початку року за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 21.12.2012 № 1404, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2013 за № 172/22704, та подають його контролюючому органу за місцезнаходженням лісової ділянки у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), за винятком:

- лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вноситься в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають:

а) фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір (з 01.01.2014 - 1218 грн.);

          - лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.

Про надходження суми збору в касу суб'єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум збору, сплачених до отримання лісорубних та лісових квитків в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають.

При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми збору) після чергового строку сплати збору лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.

Граничними термінами подання Податкового розрахунку та сплати податкових зобов'язань зі Збору є за:

            - 2013 рік: 10 лютого та 19 лютого 2014 року відповідно;

-1 квартал п.р.: 12 травня та 20 травня 2014 року відповідно;

            - півріччя п.р.: 11 серпня та 19 серпня 2014 року відповідно;

            - три квартали п.р.: 10 листопада та 19 листопада 2014 року відповідно;

            - 2014 рік: 9 лютого та 19 лютого 2015 року відповідно.


Податкова знижка


Підтвердження  витрат, що включаються громадянином до податкової знижки.

Згідно з пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому в зазначених документах обов'язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Відповідно до пп. 166.2.2 цього пункту оригінали зазначених документів не надсилаються органу ДПС, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом. 

На вимогу органу ДПС та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу).

Застосування податкової знижки у разі сплати за навчання  дитини, яка  одночасно навчається в одному вищому навчальному закладі за різними формами навчання (державна та за контрактом).

Статтею 180 Сімейного кодексу встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 199 цього Кодексу якщо повнолітні діти продовжують навчатися і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Права володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому числі коштами, належать його власникові (ст. 317 Цивільного кодексу), а неповнолітні діти за згодою батьків можуть вчиняти деякі правочини (ст. 32 Цивільного кодексу), зокрема проводити розрахункові операції щодо укладеного на їх ім'я договору на навчання. Це положення застосовується і до дітей, вік яких визначено ст. 199 Сімейного кодексу.

Таким чином, один із батьків має право доручити своїй дитині здійснити правочин у вигляді проведення розрахунку (сплати коштів) за навчання за рахунок належних йому коштів. При цьому фактичні витрати на оплату вартості навчання несуть батьки дитини, яка навчається.

Отже, незважаючи на те що донька одночасно навчається в одному вищому навчальному закладі за різними формами навчання (державна та за контрактом), мати може скористатися правом на податкову знижку за навчання дитини за умови додержання усіх вимог статей 166, 176 Податкового кодексу (у тому числі надання до податкового органу договору про навчання дитини, укладеного між навчальним закладом та дитиною, квитанції про оплату за навчання, довідки про доходи тощо). При цьому у договорі про навчання має бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові особи, яка безпосередньо навчається (дитини).

Застосування  податкової знижки у разі  сплати  страхових внесків  за договором довгострокового страхування життя

Згідно з положеннями Податкового кодексу України  до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання);

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року, зокрема,   суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

-  при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу;

-  при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

Договір довгострокового страхування життя – це  договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя (підпункт 14.1.52, стаття 14 Податкового кодексу України).

Таким  чином при додержанні  вищезазначених умов громадянин має права включити суму понесених витрат  до  складу податкової знижки.

 

Розрахунок суми до повернення при сплаті за навчання дітей у вищих навчальних закладах

 Як і раніше, громадяни, які у минулому році отримували заробітну плату та понесли певні витрати, перелік яких визначений Кодексом, мають право на нарахування податкової знижки. Для цього їм необхідно  надати податкову декларацію про майновий стан і доходи до  кінця податкового року, наступного за звітним, в якій відобразити понесені витрати та розрахувати суму податку до повернення.

Зокрема, за підсумками 2013 року громадянин має право включити до податкової знижки    суму сплачену за своє навчання та навчання члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Сума  сплачена за навчання, яка включається до податкової знижки  не може перевищувати 1610  грн. за кожен місяць навчання у 2013 році.

Розрахунок сум податку, що підлягає поверненню із бюджету провадиться громадянином самостійно. 

Наприклад:  Громадянин за  2013 рік отримав заробітну плату 60000 грн. Із заробітної плати утримано та перераховано до бюджету 8676грн. податку на доходи. Про суму одержаної заробітної плати та утриманого податку громадянин одержав довідку з місця роботи та зазначив ці відомості  у декларації. Також протягом  2013 року  ним сплачено за навчання сина 7000 грн. У договорі зазначено кількість місяців навчання у звітному році – 10 місяців.   Зазначені витрати громадянин відобразив у Переліку витрат (додаток 6  до декларації).

Перед проведенням перерахунку переконаємося  чи не перевищує сума, сплачена громадянином за навчання сина,  граничного розміру, визначеного Податковим кодексом за кожен місяць навчання. Зокрема, місячна сума сплачена за навчання становить 700 грн., що не перевищує  граничного розміру 1610 грн.

Розрахунок:

Річну суму заробітної плати зменшуємо на  суму  єдиного соціального внеску, утриману протягом звітного року, та на суму витрат, сплачених за навчання: 60000 – 2160 (ЄСВ) – 7000 (сплата за навчання) =  50840 грн.

Розраховуємо суму податку на доходи – 50840 грн. Х  15% = 7626 грн. Враховуючи, що протягом року із заробітної плати громадянина утримано та перераховано до бюджету 8676 грн. податку на доходи, сума до повернення становить 1050 грн. (8676 – 7626).

У випадку, якщо сума податку на доходи утриманого із заробітної плати протягом звітного року, буде менша, ніж сума ПДФО за розрахунком, права на повернення податку з бюджету громадянин не має.

Сума коштів, яка підлягає поверненню  громадянину, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

 

 

Податкова соціальна пільга


В якому порядку застосовується податкова соціальна пільга у разі отримання громадянином заробітної плати  у двох роботодавців?

Згідно з положеннями Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до нарахованої місячної заробітної плати громадянина тільки за одним місцем її нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.  Тобто, у разі отримання громадянином  заробітної плати від двох роботодавців,  такий громадянин самостійно  вибирає місце застосування  пільги та надає заяву відповідному роботодавцю. При цьому пільга  надається у разі, якщо заробітна плата  не перевищує граничний розмір, визначений  Податковим кодексом, зокрема, у 2014 році  граничний розмір  становить 1710 грн. на місяць.

Для деяких  категорій громадян  граничний розмір заробітної плати, з метою застосування податкової соціальної пільги, встановлюється у підвищеному розмірі, зокрема, як  добуток 1710 грн. та відповідної кількості дітей.  Таке підвищення передбачено  одному з батьків,  який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, одиноким  матерям  (батькам), вдовам (вдівцям),  опікунам, піклувальникам   та громадянам,  які утримують дитину – інваліда  у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

 

Чи застосовується податкова соціальна пільга до доходів, отриманих громадянами за цивільно  - правовими  договорами?

Положеннями Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована, зокрема,  до  доходів платника податку, інших ніж заробітна плата.

Тому при оподаткуванні зазначених доходів, податкова соціальна пільга не застосовується, а база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди за цивільно – правовим договором, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

 

ГУ Міндоходів у Запорізькій області   

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31