Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців від здійснення підприємницької діяльності
| просмотров: 6828

Оподаткування доходів  фізичних осіб – підприємців  від здійснення підприємницької діяльності


Фізичною  особою – підприємцем платником  єдиного податку  отримано  поворотну фінансову допомогу від іншого приватного підприємця. Чи включається сума поворотної фінансової допомоги до складу   доходу підприємця – платника єдиного податку?


Згідно з положеннями статті 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є  дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

 

До складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема,  суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

 

Підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу визначено, що  поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

 

Таким чином  до складу доходу фізичної особи – підприємця  платника єдиного податку не включається сума фінансової допомоги при умові її повернення  протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.

 

 

Чи включається до кількості найманих працівників  приватного підприємця – платника єдиного податку  наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною?


Згідно з положеннями п. 291.4 статті 291 Податкового кодексу при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

 

 

Чи мають право фізичні особи – підприємці, здійснюють роздрібний продаж мастил  бути платниками єдиного податку?


Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку  суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють   виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

 

 

Фізична особа – підприємець загальної системи оподаткування здійснює  роздрібний продаж вугілля населенню. Чи має право підприємець із зазначеним видом діяльності  з наступного кварталу застосовувати спрощену систему оподаткування?


Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку  суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють  видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

 

Перелік корисних копалин загальнодержавного значення та Перелік корисних копалин місцевого значення затверджені Постановою  КМУ  від 12.12.1994р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (із змінами та доповненнями).

Згідно з положеннями зазначеної постанови буре та кам’яне  вугілля  відноситься  до корисних копалин загальнодержавного значення.

 

Таким чином приватний підприємець, який здійснює  продаж вугілля як населенню, так і іншим споживачам не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

 

 

Який термін надання податкової декларації фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку другої групи?


Згідно з положеннями статті 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року).

 

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку іншої  групи.

Слід зазначити, що для платників  єдиного податку першої та другої групи передбачено також подання квартальних декларацій.  Зокрема,  положеннями статті 296 Податкового кодексу визначено, що   платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи.

 

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

 

Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

 

 

В яких випадках платники єдиного податку зобов'язані  відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування?


Згідно з пп.298.2.3 статті 298 Податкового кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

-  у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

-  у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 5 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п'ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

- у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку четвертої групи, які використали право на застосування іншої ставки, встановленої для шостої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

-  у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку п'ятої і шостої груп - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

-  у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

-  у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

-  у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

-  у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг.

 

 

Чи має право фізична особа – підприємець використовувати власне майно у підприємницькій  діяльності, зокрема, надати в оренду власний автомобіль?


Згідно із статтею  799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

 

У ситуації, яка розглядається, обидві сторони договору є фізичними особами. Отже, окрім того, що договір оренди слід обов'язково укласти у письмовій формі, він має бути нотаріально посвідчений.

 

Право передання автомобіля в найм (оренду) має його власник чи особа, якій належать майнові права на автомобіль (ст. 761 Цивільного кодексу). Орендодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (оренди), тобто та, яка діє на підставі довіреності, договору доручення тощо.

 

Документом, який підтверджує право власності на автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), видане відповідними органами.

 

Транспортні засоби (автомобілі) реєструються за юридичними та фізичними особами. Реєстрацію автомобіля за фізичною особою - приватним підприємцем законодавством не передбачено, а тільки за фізичною особою.

 

Тобто орендуючи автомобіль у приватного підприємця, слід мати на увазі, що власником такого автомобіля є саме фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Однак це не означає, що власник цього автомобіля - фізична особа, яка є приватним підприємцем, - не може як приватний підприємець виступати стороною орендного договору автомобіля. Стороною договору оренди автомобіля може бути приватний підприємець - фізична особа щодо автомобіля, який є власністю фізичної особи. Адже відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

 

Отже, чинне законодавство не містить заборони на використання будь-якого належного фізичній особі майна у власній підприємницькій діяльності такої фізичної особи.  

 

 

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві - фізичній особі, яка не є підприємцем, орендну плату за договором оренди автомобіля.

Чи утримується з такої виплати податок на доходи фізичних осіб?


Згідно з пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

 

При цьому підприємець-орендар як податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу зобов'язаний утримати ПДФО із суми орендної плати за її рахунок і перерахувати його до бюджету.

 

До доходу у вигляді орендної плати застосовується загальна ставка податку 15 чи 17 % (до суми перевищення бази оподаткування десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року) (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу).

 

 

В які терміни утриманий податок на доходи із суми орендної плати перераховується в бюджет?


 Строки перерахування податку на доходи фізичних осіб  до бюджету є такими:

при безготівковому перерахуванні орендної плати - в момент такого перерахування (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу). Разом з платіжним дорученням на перерахування орендної плати до банку передається платіжне доручення на перерахування податку до бюджету;

при готівковій виплаті орендної плати - протягом банківського дня, що настає за днем готівкової виплати (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу);

якщо орендна плата нарахована, але не виплачена, - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який відбулося нарахування орендної плати (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу).

 

Дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "102".

 

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ - основний звітний документ з ПДФО. Форму цього документа і порядок його заповнення затверджено наказом N 1020.

 

Подають форму N 1ДФ податкові агенти, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

 

Таким чином, приватний підприємець - орендар за місцем своєї податкової адреси подає форму N 1ДФ, в якій відображає виплачений фізичній особі дохід у вигляді орендної плати та суму утриманого податку.

 

 

Фізична особа  -  підприємець здійснює   підприємницьку діяльність    за загальною системою оподаткування. Яка ставка  податку на доходи  використовується при оподаткуванні  доходів, отриманих від здійснення діяльності за загальною системою оподаткування?


Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи  за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167  Кодексу.

 

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

 

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

 

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, зокрема, фізичні  особи -  підприємці, які здійснюють діяльність  за загальною системою оподаткування,  застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

 

 

Фізична особа – підприємець  планує здійснювати   продаж газет та журналів. Чи необхідно  у разі продажу газет та журналів придбавати пільговий торговий патент?


Згідно з положеннями статті 267 Податкового кодексу України  з придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

 

При здійсненні продажу товарів, зазначених у абзаці першому цього підпункту, платники збору можуть одночасно здійснювати продаж супутньої продукції (незалежно від країни їх походження): ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотна, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів.

 

 

Податок на прибуток підприємств


Яким чином підприємство повинно визнавати витрати за придбаною одноразовою неповоротною тарою у яку затарюється продукція?

 

Відображення витрат, пов’язаних з придбання неповоротної тари залежить від її вартості, терміну експлуатації та напрямку використання. В залежності від цих показників тара обліковується як основних засіб або як запаси. 

 

 Як визначено підпунктом 14.1.138  статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) основні засоби це – матеріальні активи,  що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

 

Отже якщо тара має очікуваний строк корисного використання більше 1 року і вартість більше 2500 грн, то вона обліковується як основний засіб у складі групи 14 «Інвентарна тара».

 

З метою нарахування амортизації, враховуючи норму підпункту 14.1.19 статті 14 ПКУ, така тара зараховується до об’єктів основних засобів групи 14 за первісною вартістю за вирахуванням ліквідаційної вартості.

 

При цьому амортизація об’єктів групи 14 нараховується тільки за прямолінійним або виробничим методами (підпункт 145.1.6 статті 145 ПКУ).

 

       Якщо тара має строк корисного використання більше 1 року і вартість менше 2500 грн, то вона обліковується як малоцінній необоротний матеріальний актив групи 11 (пункт 145.1 статті 145 ПКУ).

 

     Відповідно до підпункту 145.1.6 статті 145 ПКУ амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості.

 

    При цьому, керуючись підпунктом 14.1.20 статті 14 ПКУ визначати ліквідаційну вартість і зменшувати на неї первісну вартість МНМА з метою нарахування амортизації не потрібно.

 

 

Підприємство надало грошову благодійну допомогу бюджетній організації та музею для здійснення реставрації експонатів. Яким чином обліковувати таку операцію в податковому обліку? 


Підпунктом 138.10.6 статті 138 ПКУ Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що до складу інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, включаються, зокрема:

- суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям-заповідникам у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік.

          Відповідно до статті 1 "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III (зі змінами та доповненнями) охорона культурної спадщини – це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

 

Для документального оформлення операцій з надання благодійної допомоги як грошової так і матеріальної підприємству необхідно отримати  копію рішення органу ДПС про внесення одержувача благодійної допомоги до Реєстру неприбуткових організацій та установ та лист від такої неприбуткової організації щодо прохання надати благодійну допомогу.

 

При цьому, підприємство розрахунок максимального розміру витрат, що можливо врахувати у складі інших витрат здійснює окремо, оскільки це норми передбачені різними підпунктами  «а» і «д» 138.10.6 статті 138 ПКУ :

- для сум добровільно переказаних бюджетній установі у розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

 - та для сум добровільно переказаних музею для реставрації експонатів, що кваліфікуються як заходи з охорони культурної спадщини, у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік. 

 

Якщо разом (сумарно) надані суми грошової благодійної допомоги бюджетній організації та музею перевищують 4 та 10%, але кожна з них не перевищує свого максимального встановленого розміру, то підприємство у встановлених межах має право на такі витрати. 

 

        Разом з тим, якщо підприємство у минулому році було збитковим, або не отримало оподатковуваного прибутку (не мало бази для визначення ліміту формування витрат за благодійною допомогою) то витрати за підпунктом 138.10.6 статті 138 ПКУ не відображаються.

 

 

Для виробничого використання підприємство придбало основний засіб, але у зв’язку з відсутністю коштів ще оплатило його. З якого періоду можна нараховувати амортизацію?


Відповідно до пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об’єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України ”Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”, як окремий об’єкт амортизації.

 

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації (пункт  146.2 статті 146 ПКУ).

 

Отже, амортизація об’єкта основних засобів, у тому числі неоплаченого, нараховується починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію

 

 

Підприємство придбало нематеріальний актив.  Як визначити строк для нарахування амортизації, якщо у правовстановлюючому документі не вказано строк дії права користування?


Відповідно до підпункту 145.1.1 статті 145 Податкового кодексу України (далі –ПКУ), нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом строків дії користування відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років для нематеріальних активів, що входять до групи 4, та не менш як 2 роки для нематеріальних активів, що входять до групи 5.

 

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

 

 

До якої вартісної межі здійснюється нарахування амортизації основних засобів?


Відповідно до підпункту 14.1.19  статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

 

Згідно з підпунктом 145.1.4  статті 145 ПКУ амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

 

Як визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості, яка визначається платником податку самостійно.

 

 

Директор підприємства терміново вияхав у відрядження  до м. Суми на власному автомобілі. Чи враховується у складі витрат компенсація директору вартості пально-мастильних матеріалів?


Відповідно до підпункту 140.1.7 статті 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

 

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків (абз 2 підпункту 140.1.7 статті 140 ПКУ).   

 

Тобто відображення у скдаді витрат витрат повязанних з відрядженням  повинно підтверджуватись транспортними рахунками.

 

Якщо працівник підприємства використовує у відрядженні власний автомобіль, за яким не укладено договір оренди на використання автомобіля для потреб підприємства і даний автомобіль не обліковується на балансі такого підприємства, то витрати на придбання пально-мастильних матеріалів не враховуються у складі витрат.

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31