Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання становлят
| просмотров: 4631

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання становлять 3 роки

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій становлять 1095 днів, з дня, що настає  за останнім днем граничного строку подання податкової  декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої деклараціїи та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Зазначена норма  визначена статтею 102 Податкового кодексу України.

 

Чи підлягає оподаткуванню військовим збором матеріальна допомога?

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, вона не входить до складу заробітної платитому не розглядається як об’єкт оподаткування військовим збором.

 Нагадаємо, об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами ( п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року
№ 2755-VI із змінами і доповненнями)

 

Фізичним особам – підприємцям

Які категорії суб’єктів  господарювання є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності?

 Згідно з положеннями статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

 

Які види діяльності проводяться  з придбанням пільгового торгового патенту?

Згідно з положеннями статті 267 Податкового кодексу України з придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження):

-  товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

-  товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

-  насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;

-  сірників;

-  термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, і фурнітура до них;

б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури;

в) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів;

г) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

ґ) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях;

д) проїзні квитки;

е) зошити.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

При здійсненні продажу товарів, зазначених у абзаці першому цього підпункту, платники збору можуть одночасно здійснювати продаж супутньої продукції (незалежно від країни їх походження): ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотна, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів.

 

Як визначається об’єкт оподаткування  при здійсненні фізичними особами -  підприємцями  підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування?

Згідно з положеннями Податкового кодексу України   об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу.

 

Які терміни подання податкової декларації фізичними особами - підприємцями, які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування?

Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року. Річна податкова декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. 

Поряд з доходами від підприємницької діяльності  у річній податковій декларації мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року,  або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування,   подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи  станом на дату державної реєстрації підприємцем.

 

Операції з продажу земельної ділянки, отриманої нерезидентом у спадщину, оподатковуються

Відповідно до пп. 163.2.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

При цьому відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього кодексу.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регламентується статтею 172 ПКУ.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення і за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього кодексу (5 %).

Водночас відповідно до п. 172.9 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно із ст. 172 в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ (15 % та 17 %).

Отже, якщо фізична особа - нерезидент продала нерухоме майно за умови дотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ, то такий продаж не підлягатиме оподаткуванню, а у разі недотримання зазначених вимог підлягатиме оподаткуванню за ставками 15 % та 17 %.

 

Розміри та умови сплати внеску

Базою нарахування ЄСВ фізичній особі - підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Водночас сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), і підлягає сплаті щомісяця. Розмір внеску становить 34,7 % мінімальної заробітної плати, що з початку 2014 року дорівнює 1218 гривень. Отже, сума місячного мінімального страхового внеску з ЄСВ - 422,65 гривні, максимальний розмір бази нарахування ЄСВ - 20706 гривень, а місячна максимальна сума ЄСВ - 7184,98 гривні (20706 гривень х 34,7 %).

Підприємець на загальній системі сплачує ЄСВ авансовими платежами протягом року - до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада (щокварталу 25 % річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної контролюючими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб). Остаточна сплата ЄСВ, нарахованого за календарний рік, здійснюється до 10 лютого наступного за звітним року.

 

Операції з продажу земельної ділянки, отриманої нерезидентом у спадщину, оподатковуються

Відповідно до пп. 163.2.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

При цьому відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього кодексу.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регламентується статтею 172 ПКУ.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення і за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього кодексу (5 %).

Водночас відповідно до п. 172.9 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно із ст. 172 в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ (15 % та 17 %).

Отже, якщо фізична особа - нерезидент продала нерухоме майно за умови дотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ, то такий продаж не підлягатиме оподаткуванню, а у разі недотримання зазначених вимог підлягатиме оподаткуванню за ставками 15 % та 17 %.

 

Електронне адміністрування ПДВ

З 1 січня 2015 року звітність із ПДВ обов'язково подаватимуть електронкою. Нині подавати звітність дистанційно зобов'язані лише платники податків, які належать до великих та середніх підприємств.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 р. N 1621-VII пункт 49.4 статті 49 доповнено абзацом такого змісту: "Податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством". Зазначені зміни наберуть чинності з 01.01.2015 р.

Кожен з платників може у зручний для нього час відвідати будь-який центр обслуговування платників та безкоштовно та швидко отримати цифровий підпис. Процедура вимагає невеликого переліку документів й наявності цифрового носія.

 

Чи підлягає оподаткуванню військовим збором матеріальна допомога?

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, вона не входить до складу заробітної плати, тому не розглядається як об'єкт оподаткування військовим збором.

Нагадаємо, об'єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами (пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями)

 

Cпрощена система оподаткування.

За яких умов підприємці можуть бути платниками єдиного податку першої групи?

Згідно з пп.1 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

 

За яких умов підприємці  можуть бути платниками єдиного податку  другої групи?

Згідно з пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

 

За яких умов підприємці можуть бути платниками єдиного податку   третьої групи?

Згідно з пп. 3 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

 

Які підприємці відносяться до платників єдиного податку   п’ятої групи?

Відповідно пп.5 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до п’ятої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.

 

За яких умов підприємець- платник єдиного податку  може самостійно (добровільно) перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп?

Відповідно до п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України  за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої, п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої, п’ятої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

 

Чи може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування фізична особа - підприємець, яка на початок року була платником єдиного податку   та перейшла на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з 01 квітня (01 липня або 01 жовтня)?

Відповідно до п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку. (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).

При цьому згідно з п. 299.6 ст. 299 ПКУ підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Тобто фізична особа – підприємець, яка на початок року була платником єдиного податку та перейшла на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з 01 квітня (01 липня або 01 жовтня), не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування, оскільки така особа вже скористалась своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у поточному році.

Разом з тим, така фізична особа може перейти на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року за умови відповідності вимогам ст. 291 ПКУ.

 

У платника єдиного податку   другої групи збільшилася кількість найманих працівників більш як на 10 осіб. Чи має право такий платник перейти до третьої групи у зв’язку зі збільшенням чисельності?

Підпунктом 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу передбачено, що за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

З урахуванням положень цього Кодексу однією з умов перебування платника єдиного податку в другій групі є неперевищення граничної кількості найманих осіб для даної групи.

Так, згідно з пп. 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такий платник зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.

Таким чином, за наведеною у запитанні ситуацією платник зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом.

 

Як визначається дохід за попередній календарний рік, у разі прийняття приватним підприємцем  рішення про застосування спрощеної системи оподаткування з 1 січня наступного року?

Згідно з пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абз. першому пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п.291.4 ст.291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV ПКУ.

Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 N 1675.

Враховуючи вищенаведене, у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про перехід на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року заява до контролюючого органу подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку нового року разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.

Отже, дохід за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, визначається на момент подання заяви із врахуванням запланованої суми отримання доходу, за період що залишився до кінця року після подання заяви.

 

Оподаткування дивідендів у запитаннях та відповідях

Як оподатковується податком на прибуток виплата дивідендів?

Відповідно до підпункту 153.3.1 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст.152 ПКУ, чи ні.

Підприємство-емітент корпоративних прав, яке приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 статті 135 ПКУ) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі базової ставки податку на прибуток, нарахованої на суму дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку   Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (підпункт 153.3.2 статті 153 ПКУ).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

 

За якою ставкою нараховується та сплачується авансовий внесок з податку на прибуток підприємств у разі нарахування дивідендів своїм засновникам?

Підпунктом 153.3.2 статті 153 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків коли авансовий внесок не сплачується, підприємство, що приймає рішення про виплату дивідендів своїм засновникам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток в розмірі базової ставки, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Тобто ставка податку на прибуток залежить від періоду фактичної виплати дивідендів.

Отже якщо дивіденди фактично виплачується в 2014 році за будь-який попередній період, авансовий внесок розраховується за базовою ставкою 18 відсотків, що діє з 2014 року.

 

Чи включаються до складу доходів підприємства - платника податку на прибуток суми отриманих дивідендів?

Відповідно до підпункту 135.5.1 статті 135 та підпункту 153.3.6 статті 153 Податкового кодексу України до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, не включаються дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку та нерезидентів, що є юридичними особами, які перебувають під його контролем відповідно до пп. 14.1.159 ст. 14 ПКУ, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус.

Дивіденди, отримані платником податку - резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем відповідно до пп. 14.1.159 ст. 14 ПКУ, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус), включаються до складу доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких  дивідендів.

Суми дивідендів, отримані постійним представництвом нерезидентів, включаються до складу доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, незалежно від джерела їх виплати.

 

Чи враховується переплата з податку на прибуток підприємства в оплату авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів?

Ні, наявна переплата з податку на прибуток підприємства не враховується в оплату авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів, оскільки сплата податку на прибуток та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів здійснюється на різні коди платежів.

 

Чи включається до складу витрат платника податку на прибуток підприємства сума виплачених дивідендів?

Підпунктом 139.1.8 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств сума виплачених засновникам або учасникам дивідендів не включається до складу витрат.

У податковому обліку відображається тільки авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів, що фактично виплачуються.

Так, підприємство - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів (підпункт 153.3.3 статті 153 ПКУ).

 

Який порядок оподаткування податком на прибуток нарахованих, але не виплачених засновникам дивідендів?

Якщо підприємство-платник податку на прибуток не виплатило дивіденди засновнику у зв’язку із відсутністю вимоги такого засновника щодо їх виплати, то не відбувається початку перебігу позовної давності - і сума не отриманих засновником дивідендів не вважається безповоротною фінансовою допомогою та не враховується у складі доходу

При цьому неотримання засновником дивідендів не знімає з такого підприємства зобов’язання по їх виплаті.

Якщо підприємство не виконує свій обов’язок щодо виплати дивідендів через незалежні від засновника обставини, чим порушує права такого засновника, то така невиплата призводить до початку перебігу строку позовної давності, а в податковому періоді, на який припадає закінчення цього строку, сума невиплачених дивідендів набуває статусу безповоротної фінансової допомоги і включається до складу доходу.

Слід зауважити, що при внесенні на депозит нотаріуса або нотаріальної контори дивідендів від отримання яких ухиляється засновник, зобов’язання кредитора вважається виконаним,   а дивіденди - виплаченими.

При цьому, одночасно із внесенням дивідендів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори підприємство, що прийняло рішення про виплату дивідендів своїм засновникам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

 

В яких випадках не справляється авансовий внесок при виплаті дивідендів?

Підпунктом 153.3.5 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що авансовий внесок з податку на прибуток, не справляється у разі виплати дивідендів:

 - фізичним особам;

 - у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів), чи ні;

- інститутами спільного інвестування;

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб.

- управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю;

- платником податку, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у періоді, за який виплачуються дивіденди

 

Чи справляється авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів нерезиденту – фізичній особі?

Як визначено підпунктом 153.3.2 статті 153 Податкового кодексу України підприємство, що приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку  на прибуток в розмірі базової ставки податку на прибуток,  нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

При цьому, авансовий внесок з податку на прибуток не справляється у разі виплати дивідендів фізичним особам (підпункт 153.3.5 статті 153 ПКУ).

Отже, у разі виплати дивідендів фізичним особам, в тому числі фізичним особам - нерезидентам авансовий внесок з податку на прибуток підприємств не справляється.

 

Чи сплачують платники фіксованого сільськогосподарського податку авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів?

Відповідно до підпункту 307.1 а) статті 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток підприємств.

Отже обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів не поширюється на підприємства, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку (підпункт 153.3.2 статті 153 ПКУ).

 

Чи нараховує та сплачує авансові внески юридична особа - платник єдиного податку при виплаті дивідендів ?

Юридична особа - платник єдиного податку зобов’язана при виплаті дивідендів (за винятком виплати дивідендів фізичним особам) нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, внесок за правилами, встановленими для  сплати авансового внеску платниками  податку на прибуток підприємств.

При цьому, суми нарахованого єдиного податку не зменшуються на суму авансового внеску податку на прибуток, сплаченого у зв’язку з нарахуванням дивідендів.

Отже, якщо платник єдиного податку нараховує дивіденди засновникам – фізичним особам то авансовий внесок не сплачується, в інших випадках авансовий внесок за базовою ставкою податку на прибуток вноситься до бюджету  до/або одночасно з виплатою дивідендів.

 

Як оподатковуються податком на доходи фізичних осіб дивіденди, які нараховані на користь фізичної особи?

Як визначено пунктом 170.5 статті 170 Податкового кодексу України дивіденди, нараховані фізичній особі юридичною особою - резидентом та дивіденди з іноземним джерелом нарахування або нараховані нерезидентами, оподатковуються за ставкою 5 відсотків.

Дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб за акціями або іншими корпоративними правами, які, зокрема, мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів, прирівнюються з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб до виплати заробітної плати та оподатковуються за ставками 15 та/або 17 відсотків.

 

Чи необхідно податковому агенту подавати податковий розрахунок, що виплачує дивіденди фізичним особам?

Податкові агенти, які нараховують та виплачують дохід фізичним особам у вигляді дивідендів, відображають дану суму у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суму утриманого з них податку – це форма 1-ДФ, під ознакою «109».

При цьому, окремого податкового розрахунку резидента, що нараховує дивіденди платникам податку на доходи фізичних осіб, нормами ПКУ не передбачено.

 

Який порядок оподаткування податком на додану вартість операції з виплати дивідендів?

Відповідно до підпункту 196.1.6 статті 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат дивідендів у грошовій форм або у вигляді цінних паперів.    

Отже виплата дивідендів у грошовій формі або у вигляді цінних паперів здійснювана емітентом, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Проте якщо дивіденди виплачуються у товарній формі, то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах.

 

Фізичним особам - приватним підприємцям платникам ПДВ

Яким чином здійснити коригування податкового зобов’язання за отриманим авансом, у разі скасування договору поставки з неплатником ПДВ, якщо здійснюється  повернення такого авансу?

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

У відповідності до п.п. „а” п. 187.1 ст. 187 ПКУ надходження авансового платежу є датою виникнення у продавця податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому зменшення суми податкових зобов’язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору  (п. 192.2 ст. 192 ПКУ).

Отже, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання авансової оплати від неплатника ПДВ були визначені податкові зобов’язання з ПДВ та надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору постачання товарів/послуг чи відбулася зміна умов договору, в результаті якої постачання товарів/послуг скасовано, а аванс повернуто, то продавець - платник ПДВ має право виписати розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому, обидва примірники розрахунку коригування залишаються в продавця без підпису покупця - неплатника ПДВ.

 

Як здійснюється виписка податкової накладної у разі зміни номенклатури товарів?

Відповідно до п. 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зміна номенклатури товарів також є зміною суми компенсації їх вартості, оскільки один вид товарів кількісно або вартісно зменшується, а інший – на відповідну кількість або  суму збільшується.

Згідно з п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст. 192 Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку,  передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих  та отриманих податкових накладних.

Пунктом 18 Порядку № 1379 визначено, що на титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Таким чином, оскільки у разі зміни номенклатури постачання товарів фактично відбувається повернення одних товарів та отримання інших, то продавець в обов’язковому порядку повинен виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, до якої згідно з договором вносяться зміни на товари, кількість (вартість) яких зменшується та виписати іншу податкову накладну на товари, які постачаються на їх заміну.

 

Скільки знаків після коми зазначається у числових значеннях, що вказуються при заповненні 7 та 8 граф податкової накладної?

Згідно  із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов’язкові реквізити: ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Методику заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від  01.11.2011 № 1379.

Слід зазначити, що грошовою одиницею України відповідно до Конституції України є гривня та її сота частина копійка, визначена Указом Президента України від 25 серпня 1996  року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні».

Тобто,  оскільки графи 7 та 8 податкової накладної заповнюються в гривнях, то їх числове значення має містити не більше двох знаків після коми.

При цьому такі числові значення підлягають округленню під час їх занесення до відповідних граф податкової накладної.

Водночас у окремих випадках, коли ціна (тарифи) затверджені відповідними рішеннями Уряду, у графі 7 податкової накладної може зазначатися числове значення з більшою кількістю знаків після коми.

 

Як здійснюється розподіл податкового кредиту у разі здійснення в поточному році оподатковуваних та неоподатковуваних податком на додану вартість операцій?

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (далі – частка використання) визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (п. 199.2 ст. 199 ПКУ).

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Таким чином, якщо у звітному податковому періоді платник податку, який визначив частку використання, здійснює придбання товарів/послуг чи необоротних активів, які у подальшому будуть часткового використовуватися ним в оподатковуваних операціях, а частково – в неоподатковуваних, то сплачені/нараховані у зв’язку з таким придбанням суми податку в такому звітному періоді підлягають розподілу незалежно від того, чи відбулося в ньому використання таких товарів/послуг та/або необоротних активів.

 

Ликвидация предприятия: как уплачивать налог на прибыль

В письме ГФСУ от 22.08.2014 г. № № 2758/7/99-99-19-02-02-17 рассмотрен вопрос об уплате налога на прибыль предприятием, которое находится на стадии ликвидации.

Предприятие, которое начало процедуру ликвидации, прекращает уплачивать авансовые взносы в том отчетном месяце, в котором подает в органы ГФСУ ликвидационный баланс. Начисленные авансовые взносы учитываются в уменьшение задекларированных обязательств в последней декларации по налогу на прибыль, которая подается предприятием.

Если у предприятия числится переплата по налогу на прибыль, то она подлежит возврату, за исключением тех случаев, когда есть налоговый долг.

ГУ Міндоходів у Запорізькій області

 

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31