З 1 липня оподаткування процентів змінено
| просмотров: 6684

З 1 липня  оподаткування процентів змінено

З 1 липня 2014 року вводиться особливий механізм оподаткування процентів.

До загального річного доходу платника включатиметься дохід, отриманий у вигляді процентів, окрім тих процентів, сума яких не перевищує за рік сімнадцять прожиткових мінімумів для працездатної особи (у 2014 році - це 20706 грн.), .

Оподаткування процентів, отриманих фізичними особами протягом звітного місяця, здійснюватиме податковий агент за ставкою 15 відсотків.

При цьому отримувач таких доходів зобов'язаний здійснити річний перерахунок нарахованого податку на доходи фізичних осіб та зазначити результати перерахунку в податковій декларації.

Проценти оподатковуватимуться за ставками 15 %, 20 % та 25 % залежно від їх загальної суми.

Так, якщо отриманий дохід не перевищив 204 прожиткових мінімуми (а у 2014 році - це 248472 грн.), ставка податку становитиме 15 %.

Якщо сума доходу сягає від 204 до 396 прожиткових мінімумів (від 248472 до 482328 грн.), до суми перевищення застосовуватиметься вже 20 %.

У разі отримання  доходу понад 396 прожиткових мінімумів ставка, за якою оподатковуватиметься сума перевищення, становить 25 %.

Під час річного перерахунку нарахований до сплати податок зменшується на суму, яка вже була утримана податковими агентами. Отриману позитивну різницю податку платник повинен включити до річної податкової декларації.

 

З 1 липня  заможні пенсіонери  сплачуватимуть податок

З 1 липня 2014 р. із суми нарахованої пенсії, яка перевищує  10 тисяч гривень на місяць, з суми перевищення органи Пенсійного фонду, як податкові агенти, утримуватимуть податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 % (17 %).

 

Дії платника ПДВ у разі відмови продавця товарів надати податкову накладну

Якщо продавець товарів/послуг відмовляється надати податкову накладну або порушив порядок її заповнення або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі, то покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Ця заява є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення чи порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви потрібно додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Нагадаємо, що надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Відповідна норма визначена п. 201.10 ст. 201 р. V Податкового кодексу України .

 

 

Довідка про доходи осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, надається тільки за звітний рік

Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, можуть отримати довідку про доходи. Для цього  зазначені особи повинні подати відповідний запит до органу доходів і зборів за місцем своєї податкової адреси. Така довідка видається не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Довідка формується на підставі поданої податкової декларації такої фізичної особи.

Оскільки звітним періодом для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, є рік, то довідку про доходи  таких суб’єктів господарювання  орган доходів і зборів надає за період, що дорівнює звітному року.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регулюється положеннями ст. 178 Податкового кодексу України.

 

Як заповнюються графи 5 і 6 податкової накладної у разі постачання послуг?

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Це визначено п. 201.7 ст. 201 р. V Податкового кодексу України.

У разі складення податкової накладної на повне постачання послуги або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) в повному обсязі, у графі 5 податкової накладної зазначається одиниця виміру "послуга", а в графі 6 зазначається "1".

У разі складення податкової накладної на часткове постачання послуги, або на суму попередньої оплати частини вартості послуги, у графі 5 податкової накладної зазначається слово "послуга", а в графі 6 - відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу. Наприклад, у разі постачання частини послуги, яка відповідає половині обсягу, вказаного у договорі, або у разі отримання суми попередньої оплати половини договірної вартості послуги у графі 6 вказується число "0,5".

Форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 N 10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за N 185/24962.

 

Умови звільнення від оподаткування митними платежами припасів, які ввозяться на митну територію України

Від оподаткування митними платежами при ввезенні на митну територію України звільняються припаси, які:

- ввозяться морськими, річковими та повітряними суднами та залишаються на борту цих суден;

- ввозяться засобами залізничного та автомобільного транспорту, що здійснюють міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, і призначені для споживання особами, які перебувають на борту цих транспортних засобів, за умови, що:

• вони придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний транспортний засіб;

• всі належні митні платежі щодо них сплачено в країнах, де вони були придбані.

- необхідні для експлуатації і технічного обслуговування транспортних засобів, які прибувають на митну територію України, якщо вони залишаються на борту цих транспортних засобів під час їх перебування на цій території.

Відповідна норма визначена ст. 224 глави 34 розділу VI Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI, зі змінами та доповненнями.

 

Чи додаються паперові носії при звітуванні засобами телекомунікаційного зв'язку?

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

• особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

• надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації);

• засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.4 ст. 49 ПКУ).

Згідно із п. 4 розділу II Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція), затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 N 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за N 320/15011, податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Пунктом 5 розділу II Інструкції визначено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях. Тобто, якщо платник податків подає до органів доходів і зборів податкову звітність в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису, то роздруковані оригінали на паперових носіях не додаються.

Якщо платник податків подає оригінали документів податкової звітності на паперових носіях, то, за бажанням, може надати копії таких документів в електронному вигляді на електронних носіях (магнітних дисках, флеш-картах, компакт-дисках).

 

Особливості перереєстрації платників податків в умовах дестабілізації ситуації в країні

У зв'язку з соціальною напругою, яка склалася в державі та призвела до дестабілізації ситуації в АРК, м. Севастополі, Донецькій та Луганських областях, Міндоходів нагадує про запровадження механізму, який дозволяє платникам податків в АРК та м. Севастополі перереєструвати свій бізнес на територію будь-якої області чи міста Києва і сплачувати податки відповідно до законодавства України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження / місця проживання юрособа або ФОП, яка зареєстрована на території АРК або м. Севастополя, звертається до державного реєстратора реєстраційної служби України в областях та м. Києві.

Після отримання відповідних відомостей із Єдиного державного реєстру органи доходів і зборів здійснюють взяття на облік платників за їх новим місцезнаходженням / місцем проживання.

Що ж стосується платників податків, які зареєстровані на території Донецької та Луганської областей, діючими нормативно-правовими актами не запроваджено особливостей перереєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) з цих територій та здійснюється відповідно до ст. 29, 45 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У разі неможливості подання декларації платником податків особисто або уповноваженою особою така декларація може бути надіслана органу доходів і зборів поштою або засобами електронного зв'язку в електронній формі.

 

Предприниматели уплачивают ЕСВ за наемных работников ежемесячно, а за себя – ежеквартально

Физлица-предприниматели на упрощенной системе налогообложения уплачивают начисленный ЕСВ за календарный квартал до 20 числа месяца, следующего за кварталом, за который он уплачивается.

Для таких плательщиков ЕСВ начисляется в размере 34,7 % от суммы, которая определяется ими самостоятельно, но не больше максимальной величины базы начисления единого взноса и не меньше размера минимального страхового взноса.

Напомним, что максимальная величина базы начисления ЕСВ – максимальная сумма дохода застрахованного лица, равная 17 размерам прожиточного минимума.

Минимальный страховой взнос – сумма ЕСВ, которая определяется расчетно как произведение минимального размера заработной платы на размер взноса, установленный законом на месяц, за который начисляется заработная плата (доход), и подлежит уплате ежемесячно.

В 2014 году минимальная заработная плата составляет 1218 грн. Следовательно, минимальный страховой взнос для физического лица – плательщика единого налога в 2014 году в расчете на месяц составляет 422,65 грн. (1218 х 34,7 %) и на квартал – 1267,95 грн. (422,65 х 3).

Предприниматели, которые имеют наемных работников, обязаны уплачивать ЕСВ, начисленный за календарный месяц, не позднее 20 числа следующего месяца.

 

Порядок проведения электронной налоговой проверки

Электронная проверка проводится на основании заявления, поданного налогоплательщиком в контролирующий орган по месту учета. Заявление подается за 10 календарных дней до ожидаемого начала проведения электронной проверки.

В заявлении в обязательном порядке указывается информация о перечне налогов, которые будут проверяться. Также в обязательном порядке указывается информация о налоговых периодах хозяйственной деятельности, подлежащих электронной проверке. Это могут периоды, определенные налогоплательщиком ранее. Такой налоговый период не может быть меньше одного базового налогового периода по соответствующему налогу (сбору). При этом в Миндоходов необходимо подать соответствующую отчетность.

Решение о непроведении проверки может быть принято Миндоходов, если были выявлены следующие обстоятельства:

– период, который подлежит проверке согласно заявлению, уже охвачен документальной плановой или внеплановой проверкой;

– бухгалтерский учет (в электронном виде) ведется с нарушением Инструкции о применении Плана счетов;

– в Миндоходов не поданы с соблюдением условия относительно регистрации ЭЦП вместе с заявлением документы в электронной форме, связанные с исчислением и уплатой налогов и сборов.

При этом налогоплательщик может повторно обратится с заявлением в контролирующий орган для проведения электронной проверки.

По результатам электронной проверки составляется справка в двух экземплярах, подписанная должностными лицами контролирующего органа, и после ее регистрации вручается лично налогоплательщику для ознакомления и подписания в течение пяти рабочих дней со дня вручения.

Если налогоплательщик не согласен с заключениями проверки или фактами и данными, изложенными в справке, он обязан ее подписать и имеет право подать свои возражения вместе с подписанным экземпляром справки.

В случае если налогоплательщик не подает уточняющий расчет в течение 20 рабочих дней после даты составления справки о проведении электронной проверки, которой установлено нарушение налогового законодательства, соответствующий контролирующий орган имеет право на проведение внеплановой проверки налогоплательщика за соответствующий период.

 

Фізичним особам-підприємцям

На зарахування якої суми плати за торговий патент має право фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування при подані річної податкової декларації про майновий стан і доходи?

Відповідно до п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податку фізична особа – підприємець остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік в річній податковій декларації про майновий стан і доходи здійснює з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Форма декларації про майновий стан і доходи (далі - Декларація) та Інструкція щодо заповнення декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція) затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793.

Відомості про провадження господарської діяльності фізичними особами – підприємцями відображаються у розділі III Декларації. Разом з Декларацією заповнюється та подається додаток 5 «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» до Декларації (далі – Додаток 5) (пп.3.1 п.3 р.ІІІ Інструкції).

Під час придбання торгового патенту суб’єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії (пп. 267.5.3 п. 267.5 ст. 267 ПКУ).

Сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, сплачена платником податку протягом звітного податкового періоду, яка враховується у зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб – підприємців зазначається фізичною особою – підприємцем у рядку 04 Додатка 5 (пп.6.8 п.6 р. IV Інструкції).

У рядку 05 Додатка 5 вказується сума податку, зменшена на суму збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. При цьому, значення цього показника має бути позитивним. Якщо сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, сплаченого платником податку протягом звітного податкового періоду, перевищує суму податку на доходи фізичних осіб – підприємців, то у рядку 05 Додатка 5 зазначається нуль (пп.6.9 п.6 р. IV Інструкції).

Враховуючи зазначене, у зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб – підприємців враховується сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, сплачена у звітному (податковому) періоді, на який припадає дія такого патенту, у розмірі, що не перевищує суму такого податкового зобов’язання, за умови документального підтвердження факту сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

 

Чи включається до складу витрат фізичної особи підприємця сплачена сума плати за землю, якщо земля використовується в підприємницькій діяльності?

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 N 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 N 2755-VI (далі -ПКУ). Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Згідно із статтею 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) суб’єктом права приватної власності є фізичні особи. Крім цього, відповідно до частини першої статті 2 та статті 318 ЦКУ передбачено, що учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні особи. Тобто, ЦКУ не розрізняє такого суб’єкта права власності на нерухоме та рухоме майно як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише використовувати зазначене майно у господарській діяльності.

У статті 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 ПКУ.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ Кодексу (п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 – 138.9, п.п. 138.10.2 – 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа - підприємець використовує у своїй підприємницької діяльності земельну ділянку, яка йому належить на праві власності, як фізичній особі він не має право включати до складу витрат підприємця суми сплаченого земельного податку за цю ділянку.

 

Чи включається до складу витрат фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування сума погашеного кредиту та сплачених відсотків за користування кредитом, якщо кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності?

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Пунктом. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

Згідно з п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ стосовно фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПКУ, пов’язані із запозиченням, не відносяться до витрат, які пов’язані з операційною діяльністю.

 Крім того, п.п. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до п.п. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.

 

Чи потрібно фізичній особі підприємцю при заповненні декларації про майновий стан і доходи зазначати інші доходи, отримані як фізичною особою - громадянином та відомості про рухоме та нерухоме майно?

Відповідно до п.п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності ПКУ, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем (п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року), в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

Форма декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 (далі - Декларація).

Відомості про нерухоме майно, що перебуває у власності платника податку станом на кінець звітного податкового року як на території України, так і за її межами, зазначаються у розділі VІІ Декларації. Кожний об’єкт нерухомого майна відображається платником податку у відповідному рядку окремо із зазначенням його місцезнаходження (країна, адреса), загальної і житлової площі (квадратних метрів).

Відомості про рухоме майно, що перебуває у власності платника податку станом на кінець звітного податкового року, зазначаються у розділі VІІІ Декларації. Кожний транспортний засіб відображається платником податку у відповідному рядку окремо із зазначенням марки, моделі, об’єму двигуна, потужності двигуна, довжини корпусу судна, максимальної злітної маси повітряного судна, року випуску.

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування повинна надавати за результатами календарного року податкову декларацію про майновий стан і доходи, незалежно від того чи проводилась протягом звітного року підприємницька діяльність чи ні, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, в тому числі відомості про нерухоме та рухоме майно.

 

Чи має право фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування подавати уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи?

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Форма декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 (далі - Декларація).

У розділі I Декларації «Загальні відомості» фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування у рядку 1 «Тип декларації» вказує позначку (х) – уточнююча та у рядку 2 - звітний податковий період, що уточнюється.

Крім того, уточнення (виправлення) сум податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб - підприємців при самостійному виявленні помилок здійснюється у розділі VI «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» Декларації, в якому вказується сума, на яку збільшується (зменшується) податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також сума штрафу, яка розраховується платником податку самостійно у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ.

 

Роз’яснення з питань митного законодавства

Як оподатковуються товари, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення?

Відповідно до положень ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями:

1) звільняються від оподаткування митними платежами товари, що ввозяться громадянами не частіше одного разу протягом доби через відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України, в супроводжуваному багажі та/або ручній поклажі та сумарна фактурна вартість яких не перевищує 1000 євро;

2) оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків фактурної вартості та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.

Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро;

3) оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, що переміщуються на митну територію України в супроводжуваному багажі та ручній поклажі.

 

Як оподатковуються товари, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України?

Відповідно до положень ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями:

1) звільняються від оподаткування митними платежами товари, що ввозяться громадянами не частіше одного разу протягом доби через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, в супроводжуваному багажі та/або ручній поклажі та сумарна фактурна вартість яких не перевищує 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг;

2) оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків фактурної вартості та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро або сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.

Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг;

3) оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, що переміщуються на митну територію України в супроводжуваному багажі, ручній поклажі.

 

Як оподатковуються товари, що надходять на адресу громадян у вантажному відправленні?

Частиною 8 ст. 374 Митного кодексу України від 13березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями встановлено, що товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, які переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

 

Куди (до оператора поштового зв’язку чи до органу доходів і зборів) необхідно звертатись громадянам для сплати митних платежів у разі отримання (відправки) товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, які підлягають письмовому декларуванню та сплаті митних платежів?

Частинами 13-14 ст. 233 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено:

митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або за місцем розташування (проживання) одержувача або відправника;

митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях здійснюються в центральних (регіональних) сортувальних станціях або за місцем розташування (проживання) одержувача (відправника).

Згідно з ч. 1 ст. 293 МКУ особою, на яку покладається обов’язок зі сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов’язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 298 МКУ суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Суми митних платежів сплачуються в готівковій формі через касу органу доходів і зборів чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу, крім випадків, передбачених МКУ та законами України.

Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів.

Згідно з параграфом 4 ст. 18 Всесвітньої поштової конвенції, вчиненої 12.08.2008 у м. Женеві та затвердженої Указом Президента України від 09.01.2013 № 5/2013, призначеним операторам дозволяється стягувати з відправників чи одержувачів відправлень, залежно від випадку, митні збори й усі інші можливі збори.

Ураховуючи викладене:

митний контроль і митне оформлення товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, для декларування яких застосовується митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа, здійснюється в установленому законодавством порядку зі сплатою сум митних платежів у готівковій формі через касу органу доходів і зборів чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу;

нараховані посадовою особою органу доходів і зборів на бланку оглядового розпису форми М 15 суми митних платежів сплачуються адресатом оператору поштового зв’язку, який видає міжнародне поштове відправлення (абз.1 п.7.3 р.7 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 27.10.1999 № 680/108, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.1999 за № 791/4084 зі змінами);

у разі використання для декларування товарів, що надходять у міжнародних експрес-відправленнях на адресу громадян, митної декларації форми М 16, громадяни можуть сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) через касу вповноваженого банку або шляхом перерахування належних сум на відповідний рахунок органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів (п.п. 7.3 п. 7 гл. 4 р. VI Інструкції з організації митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 03.09.2007 № 728, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2007 за № 1081/14348 зі змінами).

 

Які товари підлягають усному декларуванню та не є об’єктом оподаткування митними платежами, якщо товари переміщуються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях?

Відповідно до ч. 1 ст. 234 та ч. 6 ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об’єктами оподаткування митними платежами.

 

Який механізм визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів?

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МКУ) для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 МКУ).

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (ч. 3 ст. 368 МКУ).

При цьому у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог МКУ (ч. 4 с. 368 МКУ).

 

При яких умовах звільняються від оподаткування митними платежами транспортні засоби  особистого користування, що ввозяться громадянином на митну територію України в зв’язку з переселенням на постійне місце проживання?

Відповідно до п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, зокрема:

транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови:

документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року,

перебування транспортного засобу на постійному обліку (реєстрації) за громадянином у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні;

товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі пропуску внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, встановленого цим пунктом строку ввезення (пересилання) товарів на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами (а саме протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні) цей строк може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів, але не більш як до двох років з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.

 

Які документи необхідно надати при ввезенні громадянином України на митну територію України товарів, що входять до складу спадщини за законом?

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, що входять до складу спадщини за законом, відкритої за межами України на користь резидента (у тому числі в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД), у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження підлягає засвідченню або легалізації у відповідній закордонній консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

 

Туристичний збір

Хто є податковими агентами при справлянні туристичного збору?

Перелік податкових агентів, якими згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради здійснюється справляння туристичного збору, визначений п. 268.5 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

 

Хто є платниками туристичного збору?

Відповідно до п. 268.2 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2011 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров’я України;

е) діти віком до 18 років;

є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Згідно із пп. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 р. ХІІ податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Перелік податкових агентів визначений п. 268.5 ст. 268 р. ХІІ ПКУ.

Так, згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Чи включається ПДВ до бази справляння туристичного збору?

Відповідно до пп. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених пп. 268.5.1 цієї статті, за вирахуванням податку на додану вартість.

 

Чи передбачена сплата туристичного збору податковим агентом при зарахуванні попередньої оплати (авансу) за проживання та яким чином аванс враховується при остаточному розрахунку туристичного збору?

Відповідно до п. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкові агенти справляють туристичний збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Пунктом 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 р. ХІІ ПКУ визначено, що згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння туристичного збору може здійснюватися:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Так, наприклад, п. 3.6 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.04 №19, із змінами та доповненнями (далі – Правила) передбачено, що договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі, інформацію, передбачену цим пунктом.

Крім того слід зазначити, що п. 3.2 Правил визначено, що при бронюванні номера (місця) готель може запросити передплату за надання готельних послуг. Передплата враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором.

Враховуючи вищевикладене, оскільки податкові агенти справляють туристичний збір під час надання послуг проживання (ночівлі) та факт надання таких послуг підтверджується відповідними документами на проживання (заповнені анкети, реєстрація тощо), то з коштів, отриманих у вигляді передоплати за проживання (бронювання місця для проживання), туристичний збір не справляється.

 

Які документи повинна надати податковому агенту особа, з метою підтвердження того, що вона звільняється від сплати туристичного збору?

Статтею 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що платниками збору не можуть бути особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; особи, які прибули у відрядження; інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров’я України; діти віком до 18 років; дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

 Постійне місце проживання може бути підтверджене паспортом громадянина України або паспортним документом, виданим уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документом, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред’явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною (ст. 1 р. І Закону України від 16 квітня 1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Проживання на умовах договору найму може бути підтверджене договором найму (оренди) житла (ст. 759 параграфу 1 гл. 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV із змінами та доповненнями).

Перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження (п. 1 р. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98.№59, із змінами та доповненнями).

Особи, які належать до категорії інвалідів, дітей-інвалідів, підтверджують свій статус відповідним посвідченням (додаток 1 до п.1.1 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.07 №612), а особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), - документом, що засвідчує таку особу.

Особи, які належать до ветеранів війни, підтверджують свій статус відповідним посвідченням (ст. 4, ст. 18 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями, постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів» із змінами та доповненнями).

Особи, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджують свій статус відповідним посвідченням (ст. 9 р. II Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами та доповненнями, постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами та доповненнями).

Наявність путівки або курсівки в санаторії та пансіонати та свідоцтво про народження дітей віком до 18 років є підставою для надання пільги по сплаті збору.

Тобто, з метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії (путівки або курсівки можуть бути оригіналом).

Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їх належність до пільгової категорії, є платниками збору.

 

Який термін сплати туристичного збору?

Згідно із пп.268.7.1 п.268.7 ст.268 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

 

До якого контролюючого органу подається податкова декларація по туристичному збору податковим агентом?

Відповідно до пп.268.5.1 п.268.5 ст.268 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу (пп.268.7.2 п.268.7 ст.268 ПКУ).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (п.63.3 ст.63 ПКУ).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПКУ).

Таким чином, декларація по туристичному збору подається податковим агентом до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації.

Якщо податковий агент має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, то податкова декларація по туристичному збору подається самостійно таким підрозділом до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації.

 

C 1 июля действуют новые ставки акциза на табачные изделия  

С 01.07.2014 г. действуют новые ставки акциза на табачные изделия, установленные Законом № 1166-VII «О предупреждении финансовой катастрофы и создании предпосылок для экономического роста в Украине».

Специфическая акцизная ставка на сигареты без фильтра составляет 96,88 грн за тыс. штук (ранее - 77,5 грн за тыс. штук). Ставка акциза на сигареты с фильтром также повышена до 216,5 грн за тыс. штук(вместо 173,2 грн за тыс. штук).

Акцизный налог на сигары (включая сигары с отрезанными концами) и сигариллы с содержанием табака, а также на табак и заменители табака промышленного производства; на табак гомогенизированный или восстановленный; табачные экстракты и эссенции повышен на 25 % - до 272 грн/ кг (ранее эти изделия облагались акцизным налогом по ставке 217,6 грн/кг). Кроме того, на 25 % выросло минимальное акцизное налоговое обязательство по уплате акцизного налога на сигареты без фильтра - до 127 грн за тыс. штук, на сигареты с фильтром - до 289,63 грн за тыс. штук.

Также с 1 июля (вместо изначально предусмотренного 1 сентября) повысились ставки акцизного налога на алкогольные напитки:

- акциз на вина с добавлением спирта и крепкие (крепленые) вина на 25,1 % - до 3,58 грн/литр (вместо 2,86 грн/литр);

- акцизный налог на игристые и газированные вина вырастет на 0,25 % - до 5,2 грн/литр (вместо 4,16 грн/литр);

- на 25 % - до 70,53 грн/литр 100% спирта - повысилась акцизная ставка на спирт этиловый, неденатурированный, с концентрацией спирта 80 об. % или более; на другие спиртовые дистилляты и спиртные напитки, полученные путем перегонки, денатурированные, любой концентрации, а также на смеси из сброженных напитков и смеси сброженных напитков с безалкогольными напитками, с добавлением спирта (ранее ставка составляляла 56,42 грн/литр 100% спирта).

 

Если в первом квартале не получена прибыль, то авансовые взносы не уплачиваются до конца текущего года и за два месяца следующего

Если налогоплательщик, уплачивающий авансовый взнос, по итогам I квартала отчетного года не получил прибыль или получил убыток, он имеет право подать декларацию и финотчетность за I квартал. Такой плательщик не уплачивает авансовые взносы во II - IV кварталах, а налоговые обязательства определяет на основании налоговой декларации по итогам первого полугодия, трех кварталов и за год.

То есть, начиная с апреля отчетного года, плательщик не является плательщиком авансовых взносов (в том числе в январе - феврале следующего года).

Это же касается и плательщиков консолидированного налога на прибыль: если по итогам I квартала не получена прибыль или определен убыток, плательщик прекращает уплату авансовых взносов, в том числе по месту нахождения обособленных подразделений, начиная с апреля отчетного года. Сумма уплаченных авансовых взносов за январь - март отчетного года учитывается при определении налогового обязательства за квартал, первое полугодие, три квартала и год.

Вместе с этим, сумма начисленного плательщиком консолидированного налога авансового взноса отражается в таблице 1 приложения ЗП к строке 13 декларации по налогу на прибыль предприятий (без учета ежемесячных авансовых взносов, начисленных по местонахождению филиалов).

При заполнении Расчета за квартал, первое полугодие, три квартала и год сумма авансовых взносов, начисленных обособленным подразделением за январь - март отчетного года, отражается в строке 5 и учитывается при определении показателя строки 6 (для базового отчетного периода - календарный год).

 

Условия освобождения от обложения таможенными платежами припасов, ввозимых на таможенную территорию Украины

От обложения таможенными платежами освобождаются импортируемые припасы, которые:

- ввозятся морскими, речными и воздушными судами и остаются на борту этих судов;

- необходимы для эксплуатации и технического обслуживания транспортных средств, прибывающих на таможенную территорию Украины, если они остаются на борту этих транспортных средств во время их пребывания на этой территории;

- ввозятся средствами железнодорожного и автомобильного транспорта, осуществляющими международные перевозки товаров и/или пассажиров, и предназначены для потребления лицами, которые находятся на борту этих транспортных средств, при условии, что:

- они приобретены только в странах, территорию которых пересекает соответствующее транспортное средство;

- все надлежащие таможенные платежи по ним уплачены в странах, где они были приобретены.

 

Как составить декларацию за спецводопользование за I полугодие 2014 года

С 1 апреля 2014 года антикризисным Законом увеличены ставки всех ресурсных налогов и сборов, кроме сбора за специальное использование лесных ресурсов.

Поскольку согласно п. 326.1 Налогового кодекса сбор за специальное использование воды исчисляется ежеквартально нарастающим итогом с начала года, то в налоговых декларациях данные о начислении сбора следует отражать двумя строками:

- за I полугодие 2014 года:

за период с 01.01.2014 по 31.03.2014 г. - по ставкам, действовавшим до 01.04.2014 г.;

за период с 01.04.2014 по 30.06.2014 г. - по новым ставкам, которые начали действовать с 01.04.2014 г.;

- за три квартала 2014 года:

за период с 01.01.2014 по 31.03.2014 г. - по ставкам, действовавшим до 01.04.2014 г.;

за период с 01.04.2014 по 30.09.2014 г. - по новым ставкам, которые начали действовать с 01.04.2014 г.;

- за 2014 год:

за период с 01.01.2014 по 31.03.2014 г. - по ставкам, действовавшим до 01.04.2014 г.;

за период с 01.04.2014 по 31.12.2014 г. - по новым ставкам, которые начали действовать с 01.04.2014 г.

Сбор уплачивается в бюджет поквартально в течение 50-ти дней после окончания отчетного квартала.

 

Нюансы осуществления деятельности по продаже пива

Деятельность по производству и торговле пивом не подлежит лицензированию. Однако предприниматели на упрощенной или общей системе налогообложения при осуществлении хозяйственной деятельности должны учитывать нормы ст. 15 Закона Украины «О государственном регулировании производства и обращения спирта этилового, коньячного и плодового, алкогольных напитков и табачных изделий». Этим нормативным актом установлены ограничения относительно продажи и потребления, в частности, пива.

Главным ограничением является запрет продажи пива (кроме безалкогольного) лицами и лицам, которые не достигли 18 лет.

Кроме того, запрещена продажа пива:

- в помещениях и на территории учебных заведений, учреждений здравоохранения, кроме ресторанов, находящихся на территории санаториев;

- в помещениях специализированных торговых организаций, осуществляющих торговлю товарами детского ассортимента или спортивными товарами, а также в соответствующих отделах (секциях) универсальных торговых организаций;

- в закрытых спортивных сооружениях (кроме пива в пластиковой таре);

- с торговых автоматов;

- на полках самообслуживания (кроме табачных изделий в блоках и алкогольных, слабоалкогольных напитков, вин столовых, пива);

- с рук;

- в неопределенных для этого местах торговли.

На время проведения массовых мероприятий сельские, поселковые и городские советы в пределах соответствующей административной территории могут запретить или ограничить продажу пива (кроме пива в пластиковой таре).

Продавец пива (кроме безалкогольного) обязан получить у покупателя паспорт или другие документы, которые подтверждают возраст такого покупателя. В случае отказа покупателя предоставить такой документ, продажа пива (кроме безалкогольного) такому лицу запрещается.

 

ГУ Міндоходів у Запорізькій області 

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пн Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31